Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями, що виникли до її державної реєстрації.[ч.4 ст. 96 ЦК України]

Д. Здатність бути позивачем або відповідачем у суді, господарському чи третейському суді. Широка участь господарських організацій у майнових та особистих немайнових відносинах, можливість покладення на них цивільно-правової відпові-дальності за порушення зобов'язань, заподіяння майнової шкоди іншим особам спричинюють потребу в захисті пору-шених цивільних прав, а у зв'язку з цим і необхідність звер-нення з позовом до суду, господарського чи третейського суду.

Сторонами у цивільному процесі можуть бути державні підприємства, установи, орга-нізації, колгоспи, інші кооперативні організації, їхні об'єд-нання, інші громадські організації, що користуються правами юридичної особи.

До ознак юридичної особи іноді відносять право організації мати раху-нок у банку, круглу печатку тощо. Але ці ознаки не є істотни-ми, вони другорядні, похідні. Адже коли організація створена і вже існує як юридична особа, то вона за законом повинна звернутися до установи банку із заявою про відкриття рахун-ку для зберігання своїх коштів і проведення безготівкових розрахунків з іншими організаціями. Цей обов'язок стає вже елементом цивільної правосуб'єктності організації як юридичної особи.

Якщо цивільна правоздатність громадян є загальною, то правоздатність юридичної особи є спеціальною: вона має цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності .

Слід відзначити, що тенденції розвитку сучасного цивіль-ного права України зумовили необхідність відмовитися від конструкції спеціальної правоздатності юридичної особи. Так, у новому ЦК України, на відміну від ЦК Росій-ської Федерації та ЦК Республіки Казахстан, закріплений принцип загальної або універсальної правоздатності юридич-них осіб, тобто юридична особа може мати такі самі права та обов'язки, як і особа фізична, за винятком тих прав та обов'язків, необхідною передумовою яких є природні власти-вості людини.

Цивільні права та обов'язки юридичних осіб виникають з різних підстав, насамперед з угод (договорів).

Майнові права та обов'язки юридичної особи можуть вини-кати з односторонніх угод (заповіту, придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав тощо).

У зміст цивільної правоздатності юридичної особи входить також здатність її мати особисті немайнові права та обов'язки. До них належать права на найменування, виробничу марку, знаки для товарів і послуг, право на честь, гідність і ділову ре-путацію та ін.

Юридична особа має своє найменування. Воно присвоюється організації в момент її створення і виступає засобом індивідуалізації цього утворення в цивіль-ному обороті, бо має містити реквізити, які дають змогу від-різняти її від інших юридичних осіб. Юридичні особи, які здійснюють підприємницьку діяль-ність, повинні мати фірмове найменування (фірму) з вказів-кою на її вид та організаційно-правову форму, місцезнаход-ження і спеціальну назву. Місцезнаходженням юридичної осо-би є місцезнаходження її постійно діючого органу. Господарська організація має право виключного користування фірмовим найменуванням в угодах, на вивіс-ках, в оголошеннях, рекламах, рахунках, на товарах, їх упа-ковці тощо.

Виробнича марка як засіб індивідуалізації юридичної особи та продукції, що нею виготовляється, включає в себе найме-нування організації, вказівки на сорт виробу, номер стандар-ту, ціну та інші відомості.

Знаки для товарів і послуг — це зареєстроване у встановле-ному порядку позначення, яке служить для розрізнення това-рів (послуг) одних фізичних чи юридичних осіб від однорід-них товарів інших осіб. Як знаки для товарів і послуг можуть бути зареєстровані словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення та їх комбінації. На зареєстрований знак па-тентне відомство України видає свідоцтво.

Організації — юридичні особи — мають право на честь, гідність і ділову репутацію та їх захист у судовому порядку, а також можуть набувати інших немайнових прав та обов'язків.

Юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням). Порядок призначення або обрання органів юридичної особи визначається їх статутом (поло-женням).

Органи юридичних осіб залежно від їх видів можуть бути єдиноначальними або колегіальними.

Керівник підприємства наймається (призначається) влас-ником або уповноваженим ним органом, з ним укладається контракт (договір). Керівник підприємства самостійно роз-в'язує питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені статутом до компетенції інших органів управління цього підприємства. Власник майна не має права втручатися в оперативну діяльність керівника підприємства.

Вищим органом таких видів господарських товариств, як акціонерне, з обмеженою або додатковою відповідальністю, є загальні збори акціонерів (учасників). Виконавчими органа-ми є правління або дирекція, які діють як колегіальні органи юридичної особи. Правління (дирекція) обирається загальни-ми зборами. Повноваження правління (дирекції) визначають-ся Законом України "Про господарські товариства" та стату-том відповідного товариства.

Юридичні особи можна поділити на окремі види за різними ознаками. Залежно від існуючих форм власнос-ті в Україні юридичні особи поділяються на: а) приватні; б) колективні; в) державні; г) змішані. Відповідно до суб'єкт-ного складу юридичні особи поділяють на: а) українські; б) спільні з участю іноземного інвестора; в) іноземні; г) між-народні організації та об'єднання.

У деяких країнах СНД поширений поділ юридичних осіб на комерційні та некомерційні. Комерційними визнаються ор-ганізації, головною метою діяльності яких є одержання при-бутку. Такими юридичними особами є господарські товарист-ва, виробничі кооперативи, підприємства незалежно від форм власності. До некомерційних юридичних осіб належать такі, які не мають на меті одержання прибутку і створюються для інших цілей. Такими некомерційними юридичними особами визнаються різні об'єднання громадян, у тому числі політичні партії, релігійні організації, споживчі кооперативи, фонди та інші. Однак слід зазначити, що такий поділ є певною мірою умовним, оскільки і некомерційні організації досить часто виконують роботи,