Законодавство передбачає декілька способів виник-нення юридичних осіб. Прийнято виділяти такі основні способи утворення юридичних осіб: розпорядчий, нормативно-явочний, дозвільний і договірний.

Суть розпорядчого порядку полягає в тому, що власник май-на або уповноважений ним орган приймає рішення (розпо-рядження) про створення організації та затверджує її статут або положення про неї. В такому порядку виникають, зокре-ма, підприємства. У разі якщо для створення і діяльності підприємства потрібні природні ресурси, дозвіл на їх використання ви-дає відповідна рада народних депутатів, а в передбачених за-конодавчими актами випадках — Верховна Рада України за поданням первинного природокористувача при позитивному висновку екологічної експертизи або відповідної ради народ-них депутатів.

Нормативно-явочний порядок полягає у тому, що умови створення юридичної особи зафіксовано у законі (норматив-ному акті) у вигляді загального дозволу держави, але для ви-никнення конкретної організації потрібні вияв ініціативи (явка) її організаторів і реєстрація у відповідному органі. У та-кому порядку виникають кооперативи та громадські об'єд-нання. Так, кооператив організується за бажанням громадян на добровільних засадах. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж 3 особи. Статут кооперативу прийма-ють загальні збори громадян, які бажають його створити. З протоколом загальних зборів і статутом орган кооперативу звертається до районної державної адміністрації з письмовою заявою про державну реєстрацію кооперативу.

Політичні партії створюються за ініціативою громадян України, які досягай 18 років, не обмежені судом у дієздатності і не тримаються у місцях позбавлення волі. Зас-новниками громадських організацій можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних і дитячих організацій — 15-річного віку. Рішення про заснування об'єднань громадян приймають установчий з'їзд (конференція) або загальні збо-ри. Легалізація (офіційне визнання) об'єднань громадян здій-снюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про засну-вання. У разі реєстрації об'єднання громадян набуває статусу юридичної особи.

Юридичні особи можуть утворюватися на договірній осно-ві, тобто шляхом укладення установчого договору громадяна-ми чи організаціями, що добровільно об'єднуються для до-сягнення певних цілей. В нинішніх умовах у такому порядку виникають різні господарські товариства, асоціації, концерни та інші об'єднання підприємств з метою координації їхньої діяльності, забезпечення захисту їхніх прав, представлення спільних інтересів у відповідних державних та інших органах, а також у міжнародних організаціях.

Дозвільний порядок утворення юридичної особи означає, що однією з необхідних умов її виникнення є дозвіл (згода) відповідного органу чи підприємства. Так, підприємство мо-же бути створено у результаті виділення зі складу діючого підприємства чи організації одного чи кількох структурних під-розділів за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника майна або уповноваженого ним органу і при цьому забезпечується виконання раніше прийнятих підпри-ємством договірних зобов'язань

Для створення юридичних осіб, діяльність яких відповідно до установчих документів пов'язана з громадською безпекою, забезпеченням правопорядку, грошово-кредитним обігом, охороною здоров'я громадян, здобуттям освіти, необхідним є одержання дозволу від відповідних державних органів.

Іноді створення юридичної особи відбувається складні-шим шляхом, коли поєднуються одразу кілька вищеназваних способів: розпорядчий, дозвільний, нормативно-явочний або договірний.[17,ст. 114-116]

РОЗДІЛ 2: Установчі документи.

2.1 Статут.

Виникнення юридичної особи неможливе без певних установчих документів, якими можуть бути: розпорядчий акт або статут (положення), або установчий договір і статут, або протокол зборів тощо. В установчих документах мають зазна-чатися найменування юридичної особи, її місцезнаходження, цілі і предмет діяльності, склад і компетенція її органів, а та-кож інші відомості, що їх передбачають законодавчі акти про юридичні особи відповідного виду. Установчі документи можуть містити й інші реквізити, які не суперечать законо-давству.

Статут - це зведення своєрідних правил, які регулюють діяльність підприємства (організації) і його зв’язки з іншими підприємствами (організаціями).[17, ст.109-110]

Статут повинен мати чітку структуру. Кількість розділів статуту може бути різною залежно від бажання власника.

Статут державного підприємства включає в себе :

І. Загальні положення. Розділ носить характер вступу, охоплює:

Юридичні підстави створення структури (перераховуються чинні законодавчі акти). підприємство, засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству (іншому, підвідомчому Кабінету Міністрів, органу державної виконавчої влади).

Вказується повна і скорочена назва структури, що створена структура буде мати статус юридичної особи. Розшифровується власний рахунок в банку (вказується номер), круглу печатку, свої фірмові знаки, знаки товарів і послуг, тощо. Якщо структура не має статусу юридичної особи (створюється цех), то вказати, що дана структура має статус цеху.

Місце знаходження підприємства (повна юридична адреса), телефон, факс, тощо.

Будь-які зміни в діяльності мають бути зареєстровані в статуті.

ІІ. Мета і предмет діяльності.

Вказується мета створення і основні напрямки діяльності підприємства.

ІІІ. Юридичний статус підприємства.

Підприємство є юридичною особою. Права і обов'язки юридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації.

Підприємство здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України та цього статуту, який затверджується Органом управління майном за участю трудового колективу.

Участь підприємства в асоціаціях, корпораціях, концернах та інших об'єднаннях здійснюється на добровільних засадах, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству та іншим нормативним актам України.

Створення будь-яких спільних підприємств за участю підприємства здійснюється Фондом державного майна за згодою Органу управління майном.

Підприємство веде самостійний баланс, має розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. Підприємство може мати товарний знак, який реєструється відповідно до чинного законодавства.

Підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством.

Підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями держави та Органу управління майном.

Підприємство має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем в суді,