Різновиди установчих договорів. Внаслідок того, що установчі до-говори необхідні для створення різних за своїми завданнями і фун-кціями господарських утворень, їх предметно можна поділити на установчі договори страхових компаній, комерційних банків, до-вірчих товариств, фондових бірж, споживчих товариств, адвокатсь-ких об'єднань, виробничих, торговельних і посередницьких фірм, асоціацій, консорціумів, концернів та інших юридичних осіб.

Проте, незважаючи на таку розмаїтість для багатьох названих осіб, при укладанні установчого договору необхідно грунтувати-ся на положеннях Закону України «Про господарські товарист-ва». Це обумовлено тим, що деякі законодавчі акти («Про стра-хування», «Про банки і банківську діяльність», «Про цінні папе-ри і фондову біржу»), які визначають правові форми підприємств, безпосередньо відсилають до Закону України «Про господарські товариства».

Цей закон визначає два основних різновиди установчих дого-ворів: що діють водночас зі статутом юридичної особи (акціо-нерні товариства, товариство з обмеженою і товариство з додат-ковою відповідальністю) та які є єдиним установчим докумен-том (повне і командитне товариство).

Зміст установчих договорів. Зміст установчих договорів, тобто сукупність умов спільної діяльності, визначається відповідними законами та сторонами установчих договорів.

Закон «Про господарські товариства» визначає вимоги щодо змісту установчих документів шляхом перелічення певних поло-жень, які повинні бути закріплені у них. Однак цей перелік умов є спільним як для установчого договору, так і для статуту. Так, стаття 4 Закону «Про господарські товариства» встановлює, що установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учас-ників, найменування та місцезнаходження, розмір, порядок ут-ворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків і збитків, склад та компетенцію органів товариства, порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, які потребують одно-стайності або кваліфікованої більшості голосів, порядок внесен-ня змін до установчих документів, порядок ліквідації і реорга-нізації товариства.

Інші закони, такі як «Про банки і банківську діяльність», «Про цінні папери і фондову біржу», Декрет «Про довірчі товариства», доповнюють закон «Про господарські товариства» визначенням переліку умов, які обов'язково повинні містити відповідно ста-тути комерційного банку, фондової біржі, установчий договір довірчого товариства.

Перелік питань, які слід закріпити в установчому договорі, а які в статуті, визначається, виходячи з юридичної природи та призначення кожного з цих документів.

При укладенні установчого договору сторони закріплюють перш за все свою волю на створення юридичної особи певного виду. Це становить предмет установчого договору юридичної особи.

В установчому договорі засновники визначають порядок спільної діяльності по створенню юридичної особи, умови пере-дачі їй свого майна та участі в діяльності. Договором визнача-ються також умови та порядок розподілу між учасниками прибутку та збитків, управління діяльністю юридичної особи, вихо-ду засновників (учасників) із її складу.

Зобов'язання учасників установчого договору складаються з виконання необхідних дій, що направлені на передачу майна юридичній особі, яка створюється, здійснення організаційних заходів щодо її державної реєстрації та подальшу участь в діяль-ності юридичної особи.

Строки внесення вкладів можуть встановлюватися законо-давством або сторонами установчого договору. Наприклад, при створенні товариства з обмеженою відповідальністю учасники відповідно до вимог статті 52 Закону «Про господарські това-риства» зобов'язані до моменту реєстрації товариства внести не менше 30% вказаного в установчих документах вкладу, що підтверджується документами, виданими банківською устано-вою.

Іншу частину вкладу учасник вносить не пізніше року після реєстрації товариства. Учасники установчого договору можуть пе-редбачити санкції за несвоєчасне виконання цього зобов'язання.

Учасники можуть робити вклади через заставу будинків, спо-руд, обладнання тощо, цінних паперів, прав користування зем-лею, водою та іншими природними ресурсами, будь-яких прав інтелектуальної власності, грошових коштів тощо.

Для підприємств з іноземними інвестиціями Декрет Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування» вста-новлює вичерпний перелік видів майна іноземного інвестора, що кваліфікується як іноземна інвестиція. Це конвертована ва-люта, права на здійснення господарської діяльності, включаючи права на розвідування, розроблення, видобування чи експлуата-цію природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтвердже-на згідно з законами (процедурами) країни-інвестора або міжна-родними торговельними звичаями тощо.

Оцінка вкладів здійснюється учасниками установчого догово-ру згідно з порядком, що визначається ними. Оцінка іноземних інвестицій проводиться учасниками на основі цін міжнародних ринків на момент їх внесення.

В установчому договорі може визначатися зобов'язання учас-ників не розголошувати комерційну таємницю та конфіденцій-ну інформацію.

Обсяг прав та обов'язків учасників установчого договору зале-жить від обраної правової форми юридичної особи. Відповідно до статті 3 Закону «Про підприємства в Україні» асоціація є до-говірним об'єднанням, створеним з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь-якого з її учасників.

Однак, якщо підприємства (учасники) об'єдналися для спільної діяльності у корпорацію, то вони делегують окремі повноважен-ня централізованого регулювання діяльності кожного з них.

Установчий договір набуває чинності з моменту його підпи-сання усіма учасниками. З цього моменту між ними виникають правовідносини по створенню юридичної особи та діяльності в її межах, тобто зобов'язання спільної діяльності. Державна ре-єстрація установчого договору не має для нього юридичного значення, оскільки необхідна лише для того, щоб створене ним підприємство (організація) набуло прав юридичної особи. Зареєстрований установчий договір підлягає перереєстрації у випадках зміни форми власності, організаційної форми чи назви юридичної особи. Отже, учасники установчого договору можуть протягом усього часу його дії вносити до нього зміни, крім уже зазначених.

Слід зауважити, що після державної реєстрації юридична осо-ба стає власником майна, переданого йому засновниками (учас-никами) у власність. У зв'язку з цим тут не виникають відноси-ни спільної часткової власності, що існують у договорах про спільну діяльність.

Чинне законодавство надає правонаступникам (спадкоємцям) учасників товариств переважне право вступу до них.