Для легалізації, тобто введення злочинних прибутків у легальний оборот, правопорушники використовують різні способи.

Виділяють чотири основні групи способів легалізації злочинних прибутків організованими групами, злочинними організаціями. Перша група об'єднує спо-соби легалізації рухомого майна,здобуто-го злочинним шляхом; друга — нерухо-мого майна, одержаного в результаті зло-чинної діяльності або участі у ній; третя — документів, що виконують роль гро-шового еквівалента і набуті злочинним шляхом; четверга — способи легалізації правових документів, які підтверджують право володіння рухомим або нерухомим (одночасно рухомим і нерухомим) май-ном чи його частиною, здобутих внас-лідок злочинної діяльності або участі у ній.

Грошові кошти, інше рухоме і нерухоме майно організовані злочинні угворення ле-галізують, застосовуючи наступні фінансо-ві, фінансово-господарські операції:

з використанням фірм-посередників, ко-респондентських рахунків, через систему взаєморозрахунків, зустрічних платежів, інших розрахункових зобов'язань, клірин-гових розрахунків;

із застосуванням ба-гатосторонніх розрахунків і платежів з ве-ликою кількістю учасників таких опера-цій, територіальне віддалених один від одного;

через оформлення фальшивих рахунків у банківських установах, веден-ня подвійної бухгалтерії суб'єктом під-приємницької діяльності, банківської установи;

шляхом переміщення «проконвертованих» грошових коштів за кор-дон через банківські рахунки «лжефірм», суб'єктів господарської діяльності; спе-ціально створених для їх легалізації кон-вертаційних центрів. При деяких комер-ційних банках створюються конвертацій-ні центри, які за допомогою заздалегідь розробленого ними злочинного механіз-му спеціалізуються на перетворенні без-готівкових грошових коштів суб'єктів підприємницької діяльності (незалежно від форм власності) у готівку, з її подаль-шою конвертацією в іноземну валюту та перерахуванням на банківські рахунки іноземних держав;

шляхом проведення фінансово-господарських операцій з ви-користанням фіктивних фірм;

із засто-суванням нових технологій у банківській сфері, зокрема, системи «кіберплатежів». Вона складається з пластикової картки з мікросхемою, у якій зашифрована вказа-на сума клієнта; електронної банківської програми, де міститься інформація про грошові вклади клієнта. Остання може передаватися за допомогою Інтернету на персональний комп'ютер клієнта;

тимчасове розміщення грошових коштів на банківських рахунках суб'єктів підприєм-ницької діяльності;

розміщення вказа-них грошових коштів дрібними вкладами на депозитних рахунках;

штучне роз-дроблення фінансової, фінансово-госпо-дарської операції значних або великих розмірів на декілька дрібних (як правило, фіктивних) тощо. [14; с.98]

Вказаний перелік не є вичерпним. Кож-ен злочинець, злочинне утворення використовує різні комбінації системи дій, прийомів, операцій при розробленні кри-мінальних технологій економічних зло-чинів з метою одержання злочинних при-бутків та їх легалізації в Україні й за її ме-жами.

РОЗДІЛ ІІ. Об’єктивні ознаки злочину передбаченого ст.209 ККУ “Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом”

Об’єкт.

Основним безпосереднім об’єктом легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом є встановлений з метою протидії залученню в економіку “брудних” коштів та виконання Україною взятих на себе міжнародно-правових зобов’язань порядок здійснення підприємницької та іншої господарської діяльності.

Додатковим об’єктом можуть виступати інтереси правосуддя, нормальне функціонування фінансово-кредитної системи, право власності.

Предметом злочину є грошові кошти та інше майно, здобуте завідомо злочинним шляхом.

Грошові кошти у даному разі можуть виступати як у готівковій, так і в безготівковій формах (перебувають на банківському рахунку і їхній обіг регулюється зобов’язальним правом), бути як національною, так і іноземною валютою.

Під майном потрібно розуміти різноманітні предмети матеріального світу, які задовольняють потреби людей і щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки. Крім грошей, це цінні папери, нерухомість, транспортні засоби, твори мистецтва, ювелірні вироби, дорогоцінні метали тощо.

Страсбурська Конвенція для визначення майна, здобутого злочинним шляхом, вживає терміни “доходи” та “власність”. За Конвенцією, доходи – це будь-яка економічна вигода, набута злочинним шляхом. Вона може складатися з будь-якої власності. Поняття “власність” включає власність будь-якого виду, матеріальну власність чи власність, виражену в правах, рухоме чи нерухоме майно, правові документи або документи, що підтверджують право на таку власність чи частину в ній.

Закон України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” від 28.11.2002 року також для визначення майна, здобутого злочинним шляхом, вживає термін “доходи” – це будь-яка економічна вигода, одержана внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передує легалізації (відмиванню) доходів, яка може складатися з матеріальної власності чи власності, що виражена у правах, а так само включає рухоме чи нерухоме майно та документи, які підтверджують право на таку власність або частку в ній.

Суспільно-небезпечне протиправне діяння, що передує легалізації (відмиванню) доходів, - діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк три і більше років (за виключенням діянь, передбачених статтями 207, 212 КК України), або яке визнається злочином за кримінальним законом іншої держави, і за таке ж саме діяння передбачена відповідальність Кримінальним кодексом України, та наслідком вчинення якого є незаконно одержані доходи.

Отже, до прибутків, одержаних шляхом злочинної діяльності слід включати будь-яку економічну вигоду матеріального і нематеріального характеру. Зокрема, це: 1) рухоме майно: грошові кошти, монетарні метали, дорогоцінні камені, транспортні засоби, цінні папери; 2) нерухоме майно; 3) документи, що виконують роль грошового еквівалента: приватизаційні чеки, приватизаційні сертифікати, інші документи, котрі мають обмінну цінність; 4) правові документи, що підтверджують право на володіння рухомим і нерухомим майном або його частиною.

Обов’язковою ознакою предмета злочину є вказівка законодавця на його злочинне походження. Грошові кошти та інше майно виступають предметом легалізації за умови, що їх здобуття відбулося заздалегідь і було поєднано з порушеннями норм тільки кримінального законодавства.

Вказівка закону на винятково злочинний характер походження майна — предмета розглядуваного злочину — не означає, що застосування ст. 209 КК України вимагає попереднього винесення обвинувального вироку за