А) будь-яке інвестування зазначених коштів та майна у здійснення господарської діяльності (внесення їх як вкладу до статутного фонду суб’єкта підприємницької діяльності або безоплатна передача такому суб’єкту, інвестування у спільну господарську діяльність тощо);

Б) придбання за здобуті злочинним шляхом грошові кошти сировини, продукції, іншого майна для використання в господарській діяльності;

В) використання майна, здобутого злочинним шляхом, як напівфабрикатів, сировини тощо;

Г) фактичне користування майном, здобутим завідомо злочинним шляхом, наприклад, викраденими транспортними засобами, верстатами, обладнанням, приладами при зійсненні господарської діяльності.[4; с.438]

Третя форма у якій може виражатись об’єктивна сторона цього злочину полягає у створенні організованих груп в Україні чи за її межами для легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом.

Організована група – це стійке об’єднання декількох осіб (трьох і більше суб’єктів злочину), які попередньо зорганізувалися для готування або вчинення злочинів. [2,с.100]

Ознакою даної форми є те, що організована група створюється в Україні або за її межами для легалізації (відмивання) грошових коштів та майна, здобутого завідомо злочинним шляхом.

Злочин, є з формальним складом, тобто вважається закінченим з моменту вчинення однієї з трьох альтернативних дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 209, незалежно від настання очікуваних особою наслідків.

РОЗДІЛ ІІІ. Суб’єктивні ознаки злочину передбаченого ст.209 ККУ “Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом”

3.1 Суб’єкт.

Суб’ктом злочину виступає особа, яка вчинила злочин і підлягає кримінальній відповідальності.

Суб’єктом при легалізації (відмиванні) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом повинна визнаватись осудна особа, яка досягла 16-річного віку і набула цивільної дієздатності у повному обсязі, не обмежена у ній або не позбавлена дієздатності судом.

Здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки (цивільна дієздатність) виникає у повному обсязі з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку.

У випадках, коли законом дозволяється одружуватися до досягнення вісімнадцятирічного віку, громадянин, який не досяг вісімнадцятирічного віку, набуває дієздатності в повному обсязі з моменту одруження.[11; ст.11]

При наявності певних підстав громадянин може бути визнаний судом обмеженим у цивільній дієздатності, або недієздатним.

Громадянин, який внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами ставить себе і свою сім'ю в тяжке матеріальне становище, може бути обмежений судом у дієздатності в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом Української РСР, і над ним встановлюється піклування.

Він може укладати угоди по розпорядженню майном, а також одержувати заробітну плату, пенсію або інші види доходів і розпоряджатись ними лише за згодою піклувальника, за винятком дрібних побутових угод.

Громадянин, який внаслідок душевної хвороби або недоумства не може розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнаний судом недієздатним в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом Української РСР, і над ним встановлюється опіка.

Громадяни визнані судом обмеженими у цивільній дієздатності або недієздатними виключаються із кола суб’єктів, які мають право здійснювати фінансові операції та інші угоди з грошовими коштами та іншим майном, а також використовувати кошти та інше майно для здійснення підприємницької та іншої господарської діяльності. Так як об’єктивна сторона злочину передбаченого ст.209 може виражатись у формі вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутими завідомо злочинним шляхом, а також у формі використання зазначених коштів та іншого майна для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності, то громадяни, які визнані судом обмеженими у цивільній дієздатності або недієздатними не можуть нести відповідальність за легалізацію (відмивання) грошових коштів та іншогго майна, здобутих злочинним шляхом, тобто не можуть виступати суб’єктом цього складу злочину.

Особи у віці від 15 до 18 років можуть притягуватись до відповідальності за відмивання майна з урахуванням положень законодавства про вік кримінальної відповідальності.

За ст. 209 КК України має відповідати та особа, яка не брала участі як виконавець або співучасник у первинному (предикатному) злочині, внаслідок вчинення якого здобуто майно — предмет наступної легалізації.

Особа, яка вчинила предикатний злочин і наступні дії, що охоплюються поняттям легалізації, повинна нести відповідальність лише за вчинення первинного злочинного діяння, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, без додаткового інкримінування їй ст. 209 КК України.

Вчинення цього злочину службовою особою з використанням свого службового становища в усякому разі потребує додаткової кваліфікації дій цієї особи в залежності від конкретних обставин: за ст.364 (зловживання владою або слузбовим становищем), ст.365 КК України (перевищення влади або службових повноважень) [3; с.307-308]

3.2 Суб’єктивна сторона.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Особа, яка фактично використовує майно, здобуте злочинним шляхом, у формах, вказаних у ст. 209, однак сумлінно помиляється щодо його походження, не несе відповідальність за цей злочин. Для кваліфікації дій за ст. 209 не вимагається точна обізнаність про характер та конкретні обставини вчинення предикатного злочину. Достатньо, щоб особа припускала, що майно здобуто злочинним шляхом.

Не утворюють складу злочину, передбаченого ст. 209, дії щодо використання майна, здобутого злочинним шляхом, для продовження вчинення кримінально караних діянь (наприклад, для продовження зайняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації), адже вони не спрямовані на надання легального вигляду такому майну.

Обов’язковою ознакою кладу злочину є мета – надання законного статусу