План

Стор.

Вступ................................................................................…………….3

Розділ 1. ЗАКОННІСТЬ.

1.1 Поняття законності, її сутнісні ознаки………………. 5

1.2 Основні принципи законності.....................………….. 7

1.3 Система поглядів на законність та її

забезпечення..................................................…………..10

Розділ 2. ПРАВОПОРЯДОК.

Поняття правопорядку, його ознаки..........…………..14

Структура правопорядку..............................………….15

Правове регулювання..................................………….18

2.4 Правопорядок і законність, їх гарантії.......………… 20

Розділ 3. СТАН ЗАКОННОСТІ В УКРАЇНІ.........……………22

Висновок..........................................................................…………….27

Список використаних джерел……………………………………..28

Вступ.

У системі правових цінностей вищою формою вираження, організації і захисту прав і свобод людей є закон. У законах держава встановлює загальнообов'язкові правила поведінки, що повинні максимально враховувати об'єктивні потреби суспільного розвитку на засадах рівності і справедливості. Саме тому закон володіє вищою юридичною силою. Всі інші правові акти повинні йому відповідати. Він регулює найбільш важливі сторони громадського життя.

Про необхідність дотримання закону писали ще Платон і Арістотель. Однак теорія законності була розроблена значно пізніше, у період буржуазних революцій (XVIII-XIX ст.). Мислителями епохи Відродження законність розумілася не тільки як дотримання існуючих законів незалежно від того, про кого йде мова, але насамперед як здійснення влади, що грунтується на міцно встановлених, загальновідомих законах – справедливості і несправедливості.

У радянській юриспруденції тривалий час панував класовий підхід у розумінні законності. Вважалося, що справжня законність може бути тільки соціалістичної, тому що будь-яка антагоністична формація (рабовласницька, феодальна, буржуазна) є не що інше, як режим "узаконеного беззаконня". Неоднозначним було відношення до цієї проблеми В.І. Леніна, який спочатку писав про те, що диктатура пролетаріату - влада, не зв'язана ніякими законами, а потім наполягав на дотриманні єдиної законності. Після історичної наради правознавців у 1938 р., під впливом ідей А.Я. Вишинського соціалістичну законність стали розуміти як строге і неухильне виконання законів і підзаконних актів усіма суб'єктами радянського права в інтересах пролетарської держави. З 1985 р. починаються спроби переосмислити законність, як політико-правове явище, наповнити цей термін новим змістом, звільнивши від класово-ідеологічного аспекту праворозуміння.

У сучасній юриспруденції законність визначається за допомогою різних категорій (як метод, принцип чи режим).

Правопорядок - втілення законності в конкретних вольових відносинах, урегульованих правом, у системі прав і обов'язків їхніх учасників,результат неухильного виконання юридичних розпоряджень. Правопорядок - стан упорядкованості врегульованих правом суспільних відносин у результаті послідовного здійснення законності. Він передбачає рішучу боротьбу з будь-якими порушеннями правових норм, застосування примусових заходів до правопорушників, відновлення порушених суб'єктивних прав. Це порядок, де взаємини органів, організацій і окремих громадян чітко визначені законом, забезпечені і захищені державною владою.

Правопорядок тісно зв'язаний з демократією. Не може бути демократичним суспільство, де існує хаос, анархія і сваволя державного апарату.

В міру формування основ правової держави правопорядок усе більше зміцнюється, що зв'язано з подальшим розвитком демократії, удосконалюванням законодавства, зміцненням законності.

Метою даної курсової роботи є спроба з’ясувати на основі опрацьованого наукового матеріалу суть законності і правопорядку, їх мету і основні засоби впливу на суспільство, чому важливо їх дотримуватись і що ми з цього маємо.

Актуальність теми не викликає сумнівів, адже з проголошенням незалежності України постало питання встановлення такого правління, яке могло би на конкретних діях забезпечити реальну дію чинного законодавства на усі верстви населення, при цьому зберігши непорушними права і обов’язки громадян, а також суспільний правопорядок.

Я спробую пояснити чому необхідно дотримуватись законності і порядку, яку роль ці невід’ємні елементи грають в нашому житті і що було, якби їх не існувало.

Розділ 1. ЗАКОННІСТЬ.

Поняття законності, її основні ознаки.

З виникненням ще найперших держав на зорі людства, кожна держава зіштовхувалася з необхідністю створення законів, але слідом за цим виникала необхідність їхнього дотримання. Створювалися владні структури, призначені забезпечувати неухильне виконання законів, тобто примушувати населення до дотримання законності. На мій погляд, видання державою законів, інструкцій аж ніяк не гарантує саме по собі того, що громадяни відразу кинуться їх виконувати . Навпаки часто виникають ситуації, коли прийняття законів (особливо податкових) приводить ледве не до одностайного саботажу. Тому негайно повинна бути відпрацьована система контролю за їх виконанням.

Так усе-таки що таке законність?

Разом з появою держави і її законів з'являється і законність як вимога точного і неухильного дотримання законів держави. В умовах, коли норми права зосереджені в законодавстві, здійснення таких норм, їхня практична реалізація можливі тільки тоді, коли в країні діє режим законності.

Якщо законність - це насамперед вимога дотримання всіх законів, то режим законності - це такі політичні, економічні, соціальні і моральні обставини, при яких дотримання законів держави, безперешкодне здійснення юридичних прав і сумлінне виконання юридичних обов'язків є принципом діяльності всіх державних органів, посадових осіб і недержавних організацій, окремих громадян. Філософською мовою законність - це міра повинності.

Законність - основа нормальної життєдіяльності цивілізованого суспільства, усіх ланок його політичної системи. Охоплюючи своєю дією найбільш важливі сфери людського життя, законність вносить у нього відповідну гармонію, забезпечує справедливу диференціацію інтересів людей.

Як стійке явище громадського життя, законність виникає і формується в умовах цивілізованого суспільства, здатного забезпечити реальну рівність громадян перед законом. Такі умови значною мірою створюються ринковими економічними відносинами, при яких воля приватної власності ставиться рівною можливістю для усіх. Забезпечити рівність у сферах виробництва матеріальних благ, поставити виробників в однаково вигідні умови - головна мета закону правової держави11 Сурилов А.В. Теория государства и права . – К. – Одесса, 1989.—с.311..

У суспільстві, що функціонує в режимі міцної законності, реально існує чіткий поділ і гармонічна взаємодія законодавчої, виконавчої і судової влади.

Поняття “законність” характеризує правові питання під кутом зору реального,