У юридичному аспекті законність виявляється сполучною ланкою між юридичними нормами і правовідносинами.

У політичному плані законність при відповідних історичних умовах виявляється втіленням зв'язку між правом і державою, залежить від характеру влади і сама впливає на форму держави. Демократичні форми держави і законність виявляються початками такої організації життя людей, що відокремлюють у тій чи іншій формі і ступені окрему людину від сваволі влади, групу людей - від анархії окремих осіб, а суспільство вцілому - від насильства з боку меншості. Вимога влади дотримуватись законів перетворюється в політичну вимогу населення виконувати закони і самих представників влади, у вимогу зв'язаності державних органів діючим правом.

Крім перерахованих вище ознак і законність володіє також наступними особливостями:

по-перше, у законності виражається реальне відношення до права, його загальобов'язковості, його сили і цінності. Грунтується вона на реальній дії права, на його фактичних можливостях, дійсному впливі у вирішенні соціальних проблем;

по-друге, законність виражає зв'язок правових питань з існуючим в суспільстві соціальним ладом та політичним режимом. Характеристика законності, як режиму суспільно-політичного життя, дозволяє побачити її зв'язок із самою природою даного соціального ладу, способами і методами здійснення політичної влади, розкрити її значення як складової частини, елемента класово визначеної демократії;

по-третє, стан законності в суспільстві прямо пов'язано з ідейно-духовними, моральними основами правової системи, з початками гуманізму, соціальної справедливості, справжньої рівності та положенням особи в суспільстві.

1.2 Основні принципи законності.

Законність тісно і нерозривно пов'язана з правом, правовою системою, реальним здійсненням юридичних норм, і насамперед тих, які виражені в законах. У той же час, як особливе, самостійне, багатоаспектне політико-юридичне явище законність виступає у вигляді специфічного режиму суспільно-політичного життя, втіленого в системі нормативних політико-юридичних вимог, а точніше - у системі основних принципів законності:

верховенства закону;

неухильного дотримання вимог правових актів усіма суб'єктами;

рівності всіх перед законом;

забезпечення для всіх суб'єктів повного і реального здійснення суб'єктивних прав;

належного, правильного й ефективного застосування права;

послідовної боротьби з правопорушеннями.

Поряд із законністю як цілісним режимом, що складається із системи політико-юридичних вимог, можуть розглядатися і два принципових аспекти законності:

Законність як вираження загальобов’язковості права, з цієї сторони, якщо існує право, виходить, існує і законність як необхідність строгого виконання його загальнообов'язкових норм;

Законність як ідея, як принцип соціально-політичного життя, як явище правої і політичної свідомості, ідея про доцільність і необхідність такої реально правомірної поведінки, при якій не залишилось би місця для сваволі.

Серед принципів-гарантів дотримання законності насамперед треба назвати наступні:

встановлює і вершить закони вилючно держава;

закріплення основ суспільного і державного ладу, основних прав і обов'язків громадян, компетенція органів держави, принципів правової системи і правосуддя в конституції країни - Основному законі держави;

повна відповідність чинного законодавства нормам і принципам конституції, верховенство закону над іншими державними актами, загальність вимог дотримання законів, у тому числі підзаконність державного керівництва;

рівність усіх громадян перед законом і судом, право громадян на скаргу, у тому числі на звернення в суд при грубому порушенні їхніх конституційних прав і свобод адміністративними органами, розвиток правосвідомості населення і його юридична інформованість, уміння кожного захищати свої права і законні інтереси, виконання громадянами своїх юридичних обов'язків;

чітка правова регламентація нормотворчої діяльності державних органів, поширення законності в законодавчій сфері, своєчасна кодификація й упорядкування всіх нормативно-правових актів, усунення колізій між цими актами і прогалин у законодавстві, а також ясність і доступність нормативно-правого матеріалу;

демократичні принципи судочинства, здійснення правосуддя тільки судом, незалежність суду і підпорядкування тільки закону, визнання правосуддя вищою юридичною гарантією законності і недоторканості особи, її прав і свобод, а також дія презумпції невинності, право обвинувачуваного на захист з моменту попереднього розслідування;

централізований прокурорський нагляд за загальним дотриманням законів, єдністю їхнього розуміння і застосування на всій території країни, за невідворотністю відповідальності в випадку винного порушення правопорядку. Нагляд за справедливістю, обґрунтованістю і законністю покарання, за дотриманням вимог законності в керівництві й охороні правопорядку.

Неприпустимість протиставлення законності і доцільності.Тому, що правові закони самі володіють вищою суспільною доцільністю. У них максимально відображаються як суспільні, так і індивідуальні інтереси людей. Доцільність закону не може ігноруватися доцільністю життєвою. Деякі посадові особи і громадяни виправдовують свої протиправні дії місцевою й індивідуальною доцільністю. Вони твердять, що в даних конкретних умовах дотримання закону недоцільно, і підмінюють його суб'єктивними протизаконними діями, з їх погляду більш корисними і потрібними для даного випадку.

Запобігання й ефективна боротьба з правопорушеннями - важлива вимога законності. Правова держава створює необхідні матеріальні, політичні, соціальні й інші передумови для запобігання і припинення правопорушень. Сприятливі матеріальні умови життя, соціальна захищеність населення, політична стабільність у країні, наявність справедливих правоохоронних законів складають реальну основу режиму законності.

безпосередній захист інтересів суб'єктів права, будь-якого громадянина, що проживає на території держави, здійснюється спеціальними правоохоронними органами: судом, прокуратурою, арбітражем, міліцією. Забезпечуючи законне функціонування суспільних відносин, ці органи в необхідних випадках застосовують до правопорушників різні примусові заходи.

рішення конституційного суду є остаточними, до опротестування й оскарження не підлягають. Таким чином, принципи законності в єдності і взаємодії забезпечують стабільність і гармонійність громадського життя, сприяють розвитку цивільного суспільства відповідно до об'єктивних законів історичного процесу.

Узагальнити усе вищесказане можна дуже просто: дотримання законності в інтересах як держави, так і окремої особи, необхідне, тому що нормальне життя в умовах анархії і хаосу нікому не