Система поглядів на законність та її забезпечення.

Законність – досить складне явище. Вона завжди звязана з державою, законодавством і обумовлена вимогами влади до населення, громадян, органів, посадових осіб дотримання її приписів.

В нашій країні законність за своєю природою залишаєтся радянською, можна сказати народною законністю, оскільки її основний зміст визначає Верховна Рада України, здійснюючи законодавчу, нормотворчу діяльність. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ22 Конституція України. – К., 1996. Народ здійснює владу безпосередньо через органи місцевого самоврядування. Забезпечений режим законності представляє соціальну цінність як для всього суспільства, народу, так і для окремих громадян, оскільки є основою для нормального їх існування в правовому просторі. Діяльність правоохоронних і інших органів, поведінка окремих громадян повинні бути направлені на зміцнення законності і правопорядку, на дотримання норм права.

Правоохоронні органи називаються так саме тому, що основна їх діяльність направлена на збереження, дотримання правових приписів, на забезпечення режиму законності. Тому органи слідства, прокуратури, суду і інших ланок правоохоронної системи не можна розглядати тільки як органи боротьби із злочинністю-такий підхід перетворює ці органи в сугубо репресивні. Задачу їх ми, перш за все бачимо в тому, щоб забезпечити режим законності, строгого виконання законів і підзаконних актів, захисту прав громадян, а не в проведенні репресій. Виходячи з різноманітних наукових підходів, неможливо дати універсальне визначення поняттю законності. Проаналізувавши необхідну наукову літературу, було встановлено більше двадцяти комплексних найбільш типових підходів до визначення поняття законності і розкриттю її суті.

Одні занадто широкі, філософського маштабу, інші більш вузькі, прикладного характеру. Наприклад, законність визначається як самостійний соціальний, політико-юридичний феномен; сторона піходу до права, правотворчої дійсності; державно-правове, політичне явище; наукова категорія; етап реалізації державної влади, сукупність законів, якість правової, нормотворчої діяльності; професійне кредо, основна суть юриста; ядро, основа державної дисципліни, передумова правопорядку, тощо.

Всі перелічені підходи мають право на існування. На мою думку, сугубо з правової точки зору законність визначається наявністю самих законів, їх неухильним виконанням і відповідним дотриманням.

Існує думка, що в зміст законності слід включати виконання і дотримання не тільки законів, але і всіх інших державних актів, виданих на основі і для виконання законів, аж до актів органів управління і навіть наказів директора 33 Михайленко А.Р. Расследование преступлений: Законность и обеспечение прав граждан: Наук.- практ.изд.-К. : Юринком Интер,1999.- с.445..

На мій погляд, режим законності в державі не повинен встановлюватись за рішенням окремих міністерств, відомств їх органів і посадових осіб, тому акти їх діяльності не можуть бути вихідними при визначенні суті законності.

Режим законності створює у громадян впевненість в тому, що порядок в суспільстві забезпечений, що їх права і законні інтереси будуть строго охоронятись, а ті, хто їх порушить, будуть покарані і порушене право відновиться Це можливо лише при демократичних політичних режимах, здатних забезпечити прийняття законів, що відображають волю всього народу. Дотримання законів, прийнятих в розріз з інтересами суспільства, його волі, не створює режиму законності, а навпаки розхитує законність і правопорядок. Закони фашиських, диктаторських держав можуть грати роль ширми для прикриття беззаконності. Ще М.Робесп’єр писав: “Всякий закон, що порушує невід’ємні права людини і є за своєю суттю несправедливим і тиранічним, не є законом”.

Можна зробити висновок про тісний звя’зок законності і політичного режиму. Законність забезпечує правомірність політичного режиму, а він, в свою чергу, грає важливу роль в забезпеченні і дальнійшому дотриманні законності. Таким чином, режим законності можна розглядати як складову частину політичного режиму.

При забезпеченні законності правоохоронні органи — суди, прокуратури, слідчі органи, як і лікар не мають права на помилку в своїй роботі, адже це може коштувати честі, свободи, майна і самого життя людини44 Гранин А.Ф. Гарантии социалистической законности в деятельности органов внутренних дел. – К., 1982.—с.38..

Забезпечити законність означає зробити її цілком можливою і реальною, не допустити порушень, помилок, обмеження прав і законних інтересів громадян. Для того, щоб законність не була порушена, в одних випадках достатньо пасивної поведінки – не порушувати заборони; в іншому від особи вимагаються активні дії— виконувати обов’язки, передбачені законом, або діяти на свій розсуд, але тільки в межах передбачених прав. Особливо це відноситься до державних органів, повноваження яких визначені в нормативно-правових актах. Але справа в тому, що не завжди нормативно-правові акти можуть реалізовуватись суб’єктами самостійно, добровільно. Особливо це стосується сфери кримінального судочинства. Не рідко потребується втручання компетенних органів.

Порушення законності – це не тільки невиконання норм права, але і результат ослаблення діяльності по її забезпеченню.

Зміцнення законності, її забезпечення – важлива умова істинної справедливості. Незаконне рішення не може бути визнане справедливим. Ще І. Кант писав: “Ніщо не обурює нас більше, ніж несправедливість”.

Важливо, щоб почуття законності, соціальної і правової справедливості стало характерною ознакою кожної без винятку людини, ввійшло в звичку, тоді й не буде порушень законності, норм моралі і принципу соціальної справедливості55 Долгова А.И. Знать и исполнять закон. – М., 1987.—с.15..

Розділ 2. ПРАВОПОРЯДОК.

2.1 Поняття і основні ознаки правопорядку.

Правопорядок – це така система суспільних відносин, що встановлюється в результаті повного