У формування правового порядку беруть участь всі елементи механізму правового регулювання суспільних відносин. Їх зв'язок складає основу правового життя суспільства, що і приводить до встановлення правового порядку.

Норми права - це нормативна передумова правопорядку, первинна ланка механізму правового регулювання, що моделює "ідеальний" правопорядок.

Правовідносини - елемент механізму правового регулювання, що забезпечує перехід від “ідеального”, передбачуваного законодавцем правопорядку, до встановлення конкретної можливої чи належної поведінки учасників суспільних відносин, передбаченої правовими нормами. На цьому етапі до механізму правового регулювання підключається законність, покликана гарантувати можливу і належну поведінку суб'єктів правовідносин.

Акти реалізації юридичних прав і обов'язків є завершальною передумовою правопорядку. В умовах режиму законності права й обов'язковості учасників правовідносин реально втілюються в їх поведінці, досягають своєї мети і, таким чином, переходять у таку систему суспільних відносин, яка і творить правовий порядок.

Зміст правопорядку складає правомірна поведінка суб'єктів, тобто така поведінка, яка врегульована нормами права і досягла мети правового регулювання.

Правопорядок передбачає закріплення справжнього демократичного правового статусу особи, неухильне втілення в життя демократичних прав і свобод особи, гарантованість від свавілля. Разом з тим цей порядок неможливий без найсувішого виконання кожним громадянином своїх обовязків, закріплених нормами права66 Теорія держави і права / під ред. В.В. Копєйчикова. – К., 1995. – с.208..

У законах та інших нормативних актах визначено структуру державних та громадських організацій, їх компетенцію, демократичну основу їх взаємовідносин. Можна сказати, що врегульованість і порядок досягаються безпосередньо через реалізацію вимог права в поведінці різноманітних суб’єктів cуспільних відносин як у взаємовідносинах громадян, так і у взаємовідносинах державних органів і громадських організацій.

Створення певного порядку в суспільних відносинах за допомогою правових норм є однією з найважливіших властивостей державної влади. Правовий порядок - це реальний порядок, що встановлюється і охороняється державою, у здійсненні якого зацікавлена держава як апарат влади. У сучасних умовах, коли Україна переживає період становлення, стратегічний курс нашої держави націлений на зміцнення соціально-економічного розвитку країни, перехід до ринкової економіки. Передбачається корінне оновлення матеріально-технічної бази виробництва на основі досягнень науково-технічного прогресу як нашої країни, так і з використанням світового досвіду, вдосконалення управління на всіх

рівнях.

2.2 Структура правопорядку.

Структура правопорядку - це поділ правової системи суспільних відносин відповідно до особливостей галузевого змісту цих відносин.

Правопорядок є реалізована система права. Він включає конституційні, адміністративні, фінансові, земельні, сімейні й інші види суспільних відносин, урегульовані нормами відповідних галузей права. У цьому зв'язку в структурі

правопорядку виділяються не тільки галузеві, але й менші групи відносин, що врегульовані підгалузями і інститутами права.

Особливість правопорядку як специфічної системи суспільних відносин виражається в тому, що складається він тільки на основі правових норм і в силу цього охороняється державою. Тому правопорядок охоплюює далеко не всі відносини, що мають місце в суспільстві. Визначена частина громадського життя не має потреби в правовій регламентації. Вона знаходиться в сфері дії норм моралі, норм різних громадських організацій і інших не правових нормативних регуляторів. У цьому змісті правопорядок є лише елементом загальної системи суспільних відносин, що складається під впливом нормативного регулювання. Це частина суспільного порядку.

Суспільний правопорядок являє собою всю сукупну систему суспільних відносин, що складається в результаті реалізації соціальних норм: норм права, норм моралі, норм громадських організацій, норм неправових звичаїв, традицій і ритуалів.

У правовій державі всі елементи суспільного порядку взаємодіють між собою і знаходяться під його захистом. Однак тільки порядок охороняється спеціальними державно-правовими методами. Інші елементи суспільного порядку забезпечуються своїми методами впливу: моральними, власне-суспільними, природними звичками і силою традиції.

Військовий правопорядок - складова частина загального правопорядку. Він формується на основі загальних принципів права, відображає визначені потреби життя суспільства, без яких воно не може нормально функціонувати.

Оскільки збройні сили - це специфічна державна організація, спеціально призначена для ведення збройної боротьби, зміст її діяльності значно відрізняється від поведінки інших учасників суспільних відносин, що не входять до складу даної організації. Під цим розуміються особливості і специфічні риси військового правопорядку.

Військовий правопорядок -- це така система відносин, що складається між суб'єктами військового права в результаті строгого і точного виконання ними військово-правових норм.

Особливості військового правопорядку виражаються в наступному:

по-перше, військовий правопорядок формується на основі таких правових норм, що спеціально призначені для регулювання специфічних суспільних відносин, які виникають в сфері будівництва, життя і діяльності збройних сил.

Ці норми містяться в різних актах військового законодавства;

по-друге, військовий правопорядок має специфічний зміст. він включає тільки ті суспільні відносини, що виникають у процесі бойової підготовки військ, при несенні військовослужбовцями внутрішньої і вартовій служби, в процесі виконання бойових задач у воєнний час. Такі суспільні відносини за своїм змістом характерні тільки для військової організації і не мають поширення в умовах цивільного життя.

Складовою частиною військового правопорядку є порядок статутний, що представляє собою систему взаємин, між військовослужбовцями, які будуються в суворій відповідності до вимог військових статутів і настанов.

Військовий правопорядок складається на основі законності, у результаті точної реалізації правових норм усіма військовослужбовцями, військовими посадовими особами, військовими організаціями. Він втілює в собі соціальну справедливість, рівність усіх перед законом, демократизм і інші принципові правові положення. Відносини між військовослужбовцями в процесі їхньої службової діяльності будуються на засадах гуманізму, товариської взаємодопомоги й відповідальності за свої дії77 Лазарев В.В, Попов Л.Л., Розин Л.М Правовые основы обеспечения