Реально існуючий правопорядок - це фактичний стан суспільних відносин, урегульованих правом, і той ідеал правопорядку, до якого прагне держава у своїй правотворчій і правозастосовчій діяльності і який є метою правового регулювання. Він залежить від соціально-економічних умов, форм власності, політичної і юридичної культури, стану законодавства, відносин людей до права і законності, якості роботи правоохоронних органів, тощо.

2. 3 Правове регулювання.

Правове регулювання являє собою складний і різноманітний процес, який здійснюється за допомогою юридичного впливу на суспільні відносини.

Юридична наука розрізняє поняття правового впливу і правового регулювання. Таким чином право уже своїм існуванням значно впливає на поведінку людей. Як культурне й інформативне явище, право визначає напрямок людської діяльності, вводить її в загальні рамки цивілізованих суспільних відносин. Тому поняття правовоговпливу є більш ширшим за своїм змістом, ніж поняття правового регулювання суспільних відносин.

Попри це слід відзначити засоби правового впливу на суспільні відносини, призначені для безпосереднього регулювання. Вони творять цілісний юридичний механізм, що забезпечує урегульованість всієї сукупності суспільних відносин, які є предметом правового регулювання.

механізм правового регулювання - це система правових засобів, за допомогою яких поведінка суб’єктів суспільних відносин приводиться у відповідність до вимог і дозволів, що містяться у нормах права..

Основними структурними елементами механізму правового регулювання є:

1. Норми права є основою цього механізму, адже встановлюють загальнообов'язкові правила поведінки тих учасників суспільних відносин, що знаходяться в сфері правового регулювання. Основний вплив норми права на суспільні відносини полягає у визначенні кола суб'єктів, на яких поширюється її дія; формулюванні обставин, при яких дані суб'єкти керуються її положеннями; розкритті змісту самого правила поведінки, а також встановленні міри юридичної відповідальності за його порушення. Норми права - це споконвічний елемент механізму правового регулювання, що визначає його основу, формує ті напрямки правової поведінки, що програмуються в реальних суспільних відносинах.

У юридичній науці і практиці правові норми зовсім справедливо вважаються нормативною основою механізму правого регулювання - в них сконструйована та модель суспільних відносин, що відповідає потребам і інтересам громадян правової держави. Якість правового регулювання залежить від того, наскільки норми права вірно враховують закономірності суспільних відносин, що регулюються, наскільки високий рівень загальної і правової культури законодавчого корпусу. Безпосереднім чинником виникнення правових норм є правотворча діяльність держави, що полягає у прийнятті, зміні або відміні певних правових норм.

2. Правовідносини - це найважливіший елемент реального життя права. У ньому загальні права й обов'язки, закріплені в правових нормах, перетворюються в конкретні взаємопов’язані права й обов'язки індивідуальних суб'єктів (осіб чи організацій), на основі яких вони повинні регулювати свою поведінку.

Правовідносини встановлює персональну міру можливого і належного поводження учасників суспільних відносин. Відтак, правові відносини можна собі уявити як форму, в якій визначена в правовій нормі модель поведінки суб’єктів набуває свого реального буття. Водночас реалізація правових приписів, здійснення прав і обов’язків, що виходять з норми права може відбуватися і поза рамками правових відносин. Така ситуація виникає, наприклад, при додержанні суб’єктом приписів права, що містять у собі певні заборони

3. Акти реалізації юридичних прав і обов'язків – це дії суб’єктів щодо здійснення приписів правових норм. За допомогою цих норм досягаються вимоги правового регулювання, задовольняються конкретні законні інтереси окремих осіб. Як відзначалося раніше, основними формами реалізації права й обов'язків є використання наданих нормами права можливостей, дотримання правових заборон. При неможливості самостійної реалізації суб'єктами права належних їм юридичних прав і обов'язків, держава в особі своїх компетентних органів здійснює правозастосовчу діяльність, покликану забезпечувати їх повну реалізацію.

Головною метою правового регулювання є встановлення такого порядку в суспільному житті, який би максимально відповідав розпорядженням правових норм, закладених в принципах соціальної справедливості.

2.4 Правопорядок і законність, їх гарантії.

Порушення вимог законності веде до деформації суспільних зв’язків, недотримання і підриву правопорядку. Законність і правопорядок перебувають у тісному взаємозв’язку. Зміцнення законності має своїм наслідком більш високий рівень правопорядку, і навпаки, порушення його ведуть до послаблення правопорядку. Правопорядок є важливою умовою реалізації інститутів демократії, оскільки вони розвиваються на базі всебічного зміцнення законності.

У правовій державі існує ціла система гарантій законності і правопорядку. Під гарантіями законності і правопорядку розуміються такі умови громадського життя і спеціальні міри, прийняті державою, що забезпечують міцний режим законності і стабільність правопорядку в суспільстві. розрізняються матеріальні, політичні, юридичні і моральні гарантії законності і правопорядку.

До матеріальних гарантій відноситься така економічна структура суспільства, у рамках якої встановлюються еквівалентні відносини між виробниками і споживачами матеріальних благ. При еквівалентних ринкових товаровідносинах створюється реальна матеріальна основа для нормального функціонування суспільства. У цих умовах будь-який суб'єкт права стає економічно вільним і самостійним. Підтримуваний і охоронюваний законом, він повною мірою реалізує свої можливості в сфері матеріального виробництва, що є найважливішою гарантією законності і правопорядку в суспільстві. Матеріально забезпечений і соціально захищений індивід, як правило, погоджує свою поведінку з правом, оскільки його інтереси гарантуються режимом законності й одержують об'єктивне втілення в правопорядку.

Політичними гарантіями законності і правопорядку є всі елементи політичної системи суспільства, що підтримують і відтворюють громадське життя на основі юридичних законів, які відображають об'єктивні закономірності суспільного розвитку. Держава, її органи, різноманітні суспільні об’єднання і організації, трудові колективи, тобто усі ланки сучасної політичної системи суспільства, в інтереси всього життєзабезпечення всіляко підтримують необхідний режим законності і стабільність правопорядку.