Курсова робота

Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх

ЗМІСТ

Вступ............................................................................................................................3

Розділ 1. Неповнолітній як учасник кримінального судочинства..................5

Розділ 2. Особливості захисту неповнолітніх на досудовому слідстві...........11

Розділ 3. Специфіка захисту неповнолітніх у суді першої інстанції..............26

Розділ 4. З’ясування причин і умов, що сприяли вчиненню злочину неповнолітнім у стадії досудового слідства і судового розгляду....................35

Розділ 5. Захисна промова у справах неповнолітніх.........................................38

Висновки...................................................................................................................42

Список використаних джерел...............................................................................44

Вступ

Суб’єкт підлягає кримінальній відповідальності по досягненні на момент вчинення злочину встановленого кримінальним законом віку.

Встановлення певного мінімального віку кримінальної відповідальності пов’язане з фізіологічним процесом поступового формування здатності особи з моменту досягнення певного віку усвідомлювати свої дії, керувати ними та розуміти небезпечність дій, які вона вчиняє. У зв’язку з цим закон диференціює вік кримінальної відповідальності: за загальним правилом, кримінальній відповідальності підлягає особа, якій до вчинення злочину виповнилось 16 років, і лише за вчинення низки злочинів відповідальність наступає з 14-річного віку.

Вік суб’єкта злочину виконує не лише роль критерію нижчої вікової межі, з якої може настати кримінальна відповідальність, але й є обставиною, що визначає характер і ступінь суворості кримінальної відповідальності, покарання чи особливостей провадження в справах про злочини неповнолітніх.

Поряд із загальними положеннями, що належать до питань провадження в справах щодо осіб, які вчинили злочин, кримінальний закон передбачає певні особливості проведення досудового розслідування та судового розгляду справ про злочини, які вчиняються неповнолітніми. Із внесенням змін до чинного КПК 1960р. ці особливості виокремлено в окремий розділ, які стосуються предмета доказування у діяннях, що вчиняються даними особами, затримання і взяття під варту, пред’явлення обвинувачення і допит неповнолітнього обвинуваченого, особливості судового розгляду та ін.

Встановлюючи дані особливості, законодавець виходив з психологічної характеристики цього віку, а саме : нестійкості психічних процесів, відсутності достатнього життєвого досвіду, знань, навичок, соціальної поведінки. Тобто така психофізична незавершеність процесу формування особи призводить до нездатності повною мірою ( на рівні дорослої людини ) усвідомлювати фактичні ознаки і суспільну небезпечність такого складного соціального явища як злочин, а також можливість адекватно оцінювати свою поведінку.

Необхідність відокремлення спеціальних норм про провадження у справах і кримінальну відповідальність неповнолітніх обумовлена принципами справедливості, гуманізму та економії кримінальної репресії. Тобто, законодавець націлює на те, щоб справи стосовно неповнолітніх велись швидко, неупереджено, без будь-яких затримок, а особи, які ведуть провадження по цих справах мали відповідну кваліфікацію.

Метою даної курсової роботи є спроба висвітлити на основі опрацьованого наукового матеріалу статус неповнолітнього в судовому процесі, встановлення причин, що сприяли вчиненню злочину, а також особливості його захисту на досудовому і судовому слідстві.

Актуальність роботи зумовлена необхідністю з’ясування особливостей провадження у справах про злочини неповнолітніх. Враховуючи біологічні, психологічні та соціальні особливості неповнолітніх, закон, по-перше, забезпечує їх посилену кримінально-правову охорону, по-друге, є певні особливості досудового та судового розгляду справ про злочини, що вчиняються самими неповнолітніми.

Об’єктом роботи є проаналізовані і опрацьовані нормативно-правові акти і наукові матеріали по даній темі – Конституція України, Кримінально-процесуальний кодекс, Закон України „Про адвокатуру”, підручники і статті таких авторів як Басай В., Михеєнко М., Святоцький О., Титаренко В., Медведчук В. та ін.

Основним ж предметом наукового дослідження виступає власне сам неповнолітній, як особливий учасник досудового і судового слідства.

Робота складається із вступу, п’яти розділів, в яких послідовно розглядаються всі питання, необхідні для найбільш повного розкриття досліджуваної теми і закінчується висновками.

Розділ 1. Неповнолітній як учасник кримінального судочинства.

Антисоціальна поведінка неповнолітнього, взаємозумовлена впливом факторів, у першу чергу, зовнішнього соціального середовища, а також індивідуальними особливостями особи підлітка, які обумовлюють його індивідуальну реакцію на різні життєві ситуації.

Підлітковий вік (11-15 років) є перехідним, головним чином у біологічному значенні. В соціальному плані підліткова фаза - продовження первинної соціалізації. Як правило, всі підлітки цього віку - школярі, їх соціальний статус мало чим відрізняється від дитячого. Психологічно цей вік дуже нестабільний, звідси типові вікові конфлікти.

Юнацький вік (16-17 років) в біологічному плані - період завершення фізичного дозрівання. Юність - завершальний етап первинної соціалізації. Перед молодими людьми стоїть завдання соціального ї особистісного самовизначення.

Процес засвоєння моральних і правових норм поведінки закінчується в підлітковому віці до 14-15 років. Ця обставина враховується законодавцем, який встановив кримінальну відповідальність з 16, а за деякі злочини і з 14 років.

Необхідність спілкування і самоутвердження підлітка повинна бути реалізована в сприятливих умовах, на основі соціально-значимої корисної діяльності. Якщо з будь-яких причин цього не відбувається і самоствердження відбувається в неформальних підліткових формуваннях, вуличних компаніях у формі асоціальних проявів, воно може стати небезпечним криміналізуючим фактором.

Під час аналізу злочинної поведінки неповнолітніх виділяють 4 типи порушників, для яких суспільно-небезпечне діяння є:

1) випадковим, суперечить загальній направленості особистості;

2) можливим із врахуванням загальної нестабільності особистості, але ситуаційним з точки зору причини і ситуації;

3) результатом загальної негативної направленості особистості, що обумовлює вибір середовища і безпосереднього варіанта дій при наявності підбурювання, прикладу злочинної поведінки;

4) результатом злочинної спрямованості особистості, включаючи активний пошук, організацію приводу і ситуації для злочинних діянь, відповідно відносно стійкої системи антисоціальних оцінок і відносин.[9]

До числа характерних особистісних особливостей неповнолітніх, які скоюють злочини, відносять суттєві деформації їх моральних і правових ціннісних орієнтацій.

У них чітко фіксується позиція погодження чи „розуміння” більшості злочинів, заперечення і повного ігнорування власної відповідальності за протиправну поведінку.

В емоційно-вольовій сфері неповнолітніх, які скоїли злочин, найчастіше фіксують послаблення почуття сорому, байдуже ставлення до переживань інших, нестриманість, грубість, брехливість, несамокритичність. Емоційну