Важливе значення для захисту набуває встановлення того факту, що несприятливі умови життя і виховання склались незалежно від волі підлітка, що причинам, які привели його до вчинення злочину, він не зміг протистояти, що зміна вказаних умов призведе до зміни його поглядів і звичок, і що ці несприятливі умови життя і виховання і є збігом тих обставин, які становлять одну з пом’якшуючих обставин.

Встановлення таких даних дає адвокатові підстави порушити питання про вжиття заходів до усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину.

Оскільки до числа обставин, що пом’якшують відповідальність, можуть відноситись і такі, що сприяли вчиненню злочину (причини і умови злочину), буде правомірним зробити висновок про процесуальний обов’язок адвоката з’ясувати такі обставини.

Беручи участь у слідчих діях, заявляючи клопотання на досудовому слідстві, а також під час розгляду справи в суді, обов’язок адвоката з’ясувати причини і умови, що сприяли вчиненню злочину, повинен бути обмежений лише колом тих обставин, що не суперечать інтересам обвинуваченого.

Слід виділити декілька груп обставин, що можуть виступати як причини злочину підлітка, визначити форму і інтенсивність її дії або, як прийнято говорити, створювати коло причинності індивідуальної злочинної поведінки.

Найголовніші з них наступні:

1) Умова морального формування особи як реальні і соціальні зв’язки підлітка, як система взаємодії підлітка з його оточенням.

Слід підкреслити, що ця взаємодія може бути як негативна, так і позитивна, як сприятлива, так і несприятлива. Вона може бути різноманітна за ступенем і може здійснюватись у найрізноманітніших напрямках - хто і як впливав на підлітка, чому виникла можливість негативного впливу.

2) Соціально-психологічна структура особи, в якій якраз і проявляється причина злочину безпосередньо - найближча причина вчинення злочину.

3) Індивідуальний психофізіологічний стан особистості підлітка, його хворобливість.

4) Обставини, які створили умови вчинення злочину, конкретна життєва ситуація і привід для вчинення злочину.

5) Умови, що сприяли реалізації злочинного задуму. [14]

Участь адвоката у з’ясуванні і усуненні причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, в стадії досудового слідства полягає в наступному.

Беручи участь в слідчих діях, в допитах і повторних допитах обвинувачених, потерпілих, свідків, у проведенні очних ставок, експертиз, адвокат повинен з’ясувати з позиції захисту причини і умови злочину, а в необхідних випадках клопотати про допит осіб, які знали обвинуваченого, товаришів по школі, праці, вчителів, товаришів по місцю проживання.

Дуже важливо встановити середовище, в якому жив, спілкувався і виховувався неповнолітній. Для цього повинні бути детально досліджені умови життя і виховання неповнолітнього.

Не менш важливого значення набуває встановлення таких обставин, як:

1) безнаглядність; 2) негативний вплив сім’ї; 3) негативні впливи з боку оточення, праці, навчання, місць дозвілля (втягування в пияцтво, азартні ігри та ін.); 4) недоліки працевлаштування, виховання у навчальному закладі.

Використання цих даних дає можливість захисникові пояснити, що саме привело підлітка на лаву підсудних, та вибрати з цих обставин все те, що дасть можливість захиснику знайти в них пом’якшуючі обставини і використати їх у своєму кінцевому висновку про долю підзахисного.

Одним із важливих моментів вивчення особи неповнолітнього обвинуваченого є витребування характеристики на нього, зокрема з місць навчання, праці (якщо неповнолітній працював) чи з громадських організацій, якщо він брав участь у їх роботі.

У справі з особливою ретельністю має з’ясовуватись не лише роль неповнолітнього, але й роль дорослих осіб у вчиненні ним злочину.

Бажано встановити, чи не є злочин результатом підмови чи підбурювання, примушування з боку дорослих, чи не був підліток певним знаряддям у їх руках; треба встановити і інших співучасників вчинення злочину. Причини й умови злочину в судовому засіданні адвокат встановлює шляхом допиту свого підзахисного, інших підсудних, свідків, потерпілих, законних представників, класних керівників, представників з місця праці чи навчання неповнолітнього підсудного, його товаришів по школі, праці, проживанню, а також шляхом вивчення в судовому засіданні документів і характеристик. При цьому слід загострити увагу на умовах життя і виховання підлітка, на даних, що всебічно характеризують його особу та інших обставинах, які призвели до вчинення злочину. Незважаючи на те, що в адвоката на слідстві вже сформувалась певна думка з цього приводу, він повинен проявити належну активність у судовому засіданні для всебічної і повної перевірки всіх доказів, в тому числі й тих, що стосуються причин і умов злочину, і не лише перевірки, а й глибокого їх дослідження, щоб зробити свій мотивований висновок і довести його до суду в захисній промові разом з іншими питаннями, що стосуються захисту неповнолітнього підсудного. Проявивши максимум зусиль для ретельного з’ясування причин і умов злочину з позицій захисту, адвокату в своїй захисній промові слід клопотати перед судом не лише про врахування їх при постанові судового вироку, а й про їх усунення. [8]

Розділ 5. Захисна промова у справах неповнолітніх.

При підготовці судової промови потрібно опиратись на презумпцію невинуватості: особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. [15]

Матеріали судового засідання повинні бути максимально використані адвокатом для підготовки захисної промови.

Визначаючи свою позицію, адвокат складає план захисту, відповідно до якого обирає тактику поведінки в суді.

Після того, як усі питання, намічені планом, з’ясовані, захисник приступає до складання основних тез промови. Захист повинен бути побудований на значенні вікових психологічних особливостей неповнолітніх. Вони головним