У промові необхідно проаналізувати кримінологічні фактори, дати розгорнуту характеристику особи підзахисного, проаналізувати умови його життя і виховання, взаємовідносини в сім’ї, школі, виробничому колективі (якщо працював), показати середовище, яке оточувало підлітка, з’ясувати, хто був його товаришем і особливо користувався авторитетом.

Далі завдання адвоката полягає в тому, щоб показати індивідуальні особливості особи підлітка, ті причини і умови, під впливом яких було вчинено злочин, показати, що саме в силу вікових особливостей, відсутності життєвого досвіду він потрапив під поганий вплив.

Отже, встановлення причин і умов, що сприяли скоєнню злочину, захисник зобов’язаний пов’язати з суб’єктивними особливостями психіки підозрюваного, віковими особливостями підлітка цього віку, неблагополучними зовнішніми факторами, що впливали на нього.

Позиція адвоката, тобто його думка з питань вини і відповідальності підсудного визначається протягом усього судового розгляду, але остаточно формулюється і доводиться до відома суду та учасників судового розгляду лише в його промові під час судових дебатів. При цьому враховується і висловлена суб’єктами сторони обвинувачення позиція, адже захисник бере участь у судових дебатах після того, як з промовами уже виступили прокурор, потерпілий і його представник, цивільний позивач, цивільний відповідач або їхні представники.

За своєю структурою захисна промова адвоката може складатися з таких частин: вступної, викладу фактичних обставин справи, аналізу і оцінки доказів, розбору юридичної сторони пред’явленого обвинувачення, характеристики особливостей підсудного і при необхідності - потерпілого, аналізу причин злочину та умов, які сприяли його вчиненню, міркувань з приводу вини і міри покарання, цивільного позову і, нарешті, заключної.

Виголошуючи свою промову, адвокат повинен точно і правдиво викладати фактичні обставини справи, досліджені в суді докази, не перекручувати їх, та позицію, аргументи сторони обвинувачення. Недопустимим є знущання над потерпілим, бо „нема гіршого прийому захисту, як несправедливі причіпки і нападки на потерпілих”.

Промова адвоката будується на аналізі досліджених у суді доказів, співставленім їх з обставинами справи і встановлення доведеності кожного з них.

Отже, позицію адвоката в даній справі, яка сформувалась у процесі судового розгляду, він втілює у своїй захисній промові.

Захисна промова - це виступ адвоката в дебатах сторін. Основне місце в промові, як правило, має бути відведено аналізу судових доказів, зібраних на досудовому і судовому слідстві. У своїй промові адвокат глибоко аналізує встановлені факти, що стосуються неправомірних дій підсудного. Це має вирішальне значення для з’ясування питання про наявність складу злочину в діях неповнолітнього підзахисного і ступінь його вини.

Особливості захисної промови у справах неповнолітніх полягають у дослідженні причин і умов, які призвели до вчинення підзахисним злочину, та висвітлення обстановки, що негативно вплинула на його виховання. Адвокат відзначає у своїй промові, чи вчинено злочин з корисливих або інших низьких помислів, чи причиною його є підвищена збудливість або незрілість мислення неповнолітнього, а можливо й пустощі.

Якщо по справі встановлено факт перебування підсудного під впливом дорослих, які підбурювали його для вчинення злочину, даному питанню слід приділити належну увагу з тим, щоб роль підбурювачів була чітко висвітлена.

Правильна щодо виховного значення захисна промова адвоката поряд з розкриттям негативних факторів має містити думки, які не давали б підзахисному підстав вважати себе жертвою випадкових обставин, що призвели його до злочину. Свій виступ адвокат зобов’язаний побудувати так, щоб у неповнолітнього виникло почуття засудження своєї поведінки.

В судовому засіданні у справах неповнолітніх присутні батьки підсудного, вихователі, представники шкіл, дитячих закладів. Часто промова захисника допомагає їм безпосередньо побачити і зрозуміти ті хиби й недоліки у вихованні, які привели неповнолітнього на лаву підсудних, визначити для себе методи усунення цих недоліків.

Якщо адвокат переконаний у відсутності складу злочину чи очевидній незначності вчиненого, він зобов’язаний ставити питання про виправдання підзахисного.

Здійснюючи захист неповнолітнього, вина якого на погляд адвоката незаперечна, слід мати на увазі, що захисна промова в цьому разі має містити глибокий аналіз зібраних у справі доказів і обґрунтований на цій підставі висновок щодо особи підзахисного і соціальної небезпеки вчиненого ним злочину.

При доведенні злочину підзахисного адвокат висловлює свою думку щодо кваліфікації злочину і міри покарання. Залежно від ступеня вини неповнолітнього адвокат порушує питання про умовне його засудження і передачу на перевиховання колективу трудящих чи громадській організації.

Одночасно адвокат висловлює свою думку щодо доцільності призначення громадського вихователя.

В тих випадках, коли відповідна експертиза встановила наявність розумової відсталості неповнолітнього, адвокат може просити суд про застосування до підзахисного заходів виховного впливу і призначення для нього громадського вихователя. Однак це стосується випадків, коли підзахисний вчинив незначний злочин.

Якщо у кримінальній справі заявлено цивільний позов, захисник в своїй промові повинен висловити думку з приводу обґрунтованості позову і доведеності його розміру, а також щодо особи, яка зобов’язана відшкодувати заподіяні збитки. За цих обставин захисна промова адвоката буде важливим засобом виховного впливу як на підсудного, так і на присутніх в залі судового засідання.[15]

Висновки.

Порядок судочинства у справах про злочини неповнолітніх враховує вікові
інтелектуальні, психологічні й інші особливості цих осіб, відсутність у них
життєвого досвіду, певне обмеження загальної громадянської дієздатності і
матеріальної відповідальності та ін. Крім того, законом передбачені додаткові
гарантії встановлення істини, охорони прав і законних інтересів неповнолітніх,
попереджувального впливу судочинства.

У відповідності з кримінально-процесуальним законодавством досудове слідство за всіма категоріями справ без винятку
стосовно неповнолітніх є обов’язковим.

При