Адвокат зобов’язаний надавати підзахисному юридичну допомогу щодо формулювання заяв, скарг і клопотань, які той бажає подати або порушити перед слідчим, прокурором, судом.[4]

Окремо слід застерегти, що адвокат має зробити все від нього залежне, щоб зберегти досягнутий ним психологічний контакт з обвинуваченим, забезпечити його стабільність не лише на слідстві, а й протягом дальшого руху справи. Практика свідчить, що в разі порушення такого контакту повторне його встановлення майже неможливе. Це пояснюється тим, що в таких випадках у підзахисного виникає антипатія і недовір’я адвоката.

На практиці буває, що й під час першої бесіди між обвинуваченим і адвокатом не буде досягнуто повного психологічного контакту. В такому разі потрібна повторна зустріч з підзахисним, а можливо й кілька. Результат таких бесід, як і враження від них, має бути відображений в адвокатському проваджені (досьє). Робити це, звичайно, треба так, щоб була повністю виключена можливість розголошення професійної таємниці адвоката.

До сказаного слід додати, що як перше побачення з обвинуваченим, так і наступні аж до оголошення обвинуваченому про закінчення слідства і пред’явлення йому матеріалів справи, проходять в умовах, коли адвокат вже обізнаний з наявними на цей момент в справі матеріалами, але розголошувати їх змісту він не вправі. Це випливає з того, що нерозголошення даних досудового слідства є умовою, яка сприяє успішному проведенню досудового слідства. Передчасне розголошення даних органів дізнання чи досудового слідства може негативно вплинути на розслідування справи, створити можливість обвинуваченому приховати докази, ухилитись від слідства і суду. Виходячи з цього, слідчий може попередити адвоката про його обов’язок не розголошувати даних досудового слідства. Іншими словами, до закінчення розслідування справи адвокат без дозволу слідчого не вправі повідомляти відомі йому з матеріалів справи факти ні підзахисному, ні будь-яким іншим особам.

Лише при додержанні цих правил адвокат в результаті проведеної бесіди зможе встановити діловий контакт з неповнолітнім обвинуваченим, з’ясувати справжні обставини справи і правильно визначити позицію захисту.

Під час бесіди захисник робить нотатки, записує питання, які йому треба буде з’ясувати на майбутньому допиті. Часто це єдина можливість підготуватись до допиту. Як правило, допит в якості обвинувачення слідує зразу за пред’явленням обвинувачення, або слідчий зобов’язаний допитати обвинуваченого не пізніше доби після пред’явлення обвинувачення.

Оскільки у адвоката не буде іншої можливості для ретельної підготовки до допиту в якості обвинуваченого, розробленню планів, то саме нотатки, зроблені ним при вивченні справи і під час бесіди з підзахисним, і будуть таким планом. Важливо в ході бесіди не пройти мимо можливих і важко вловимих ознак розумової відсталості підлітка, або і порушень психіки. Дійшовши висновку про розумову відсталість підзахисного, захисник повинен поставити перед слідчим питання про допит осіб, що добре знають підлітка за місцем проживання, спільному навчанню, роботі. Якщо необхідно, наполягати на витребувані необхідних документів і довідок. Також адвокат вправі заявити слідчому клопотання про проведення ним експертизи спеціалістом в галузі дитячої і підліткової психології.

Після пред’явлення обвинувачення слідчий проводить допит обвинуваченого. Присутність адвоката не допиті підзахисного як обвинуваченого обов’язкова.

Слідчий допитує обвинуваченого за наявним у нього планом. Присутній адвокат з дозволу слідчого має право ставити обвинуваченому запитання. До допиту неповнолітнього як обвинуваченого адвокат зобов’язаний ретельно готуватись і заздалегідь складати відповідний план, зміст якого залежить від обставин справи. Захисник повинен заздалегідь визначити коло питань, які підлягають з’ясуванню. Слідчий вправі відвести запитання захисника, але його зміст має бути обов’язково занесено слідчим до протоколу допиту обвинуваченого.

Обов’язок адвоката - простежити за правильністю записів показань обвинуваченого, зроблених слідчим у протоколі допиту. Лише після цього обвинувачений підписує протокол.

Як показує практика, інколи після ознайомлення з матеріалами справи, бесіди з обвинуваченим, участі в пред’явленні обвинувачення і допиті неповнолітнього як обвинуваченого адвокат дійде висновку про те, що справу необхідно вирішити позасудовим порядком і заявляє про це відповідне клопотання.

Адвокат має пересвідчитись, чи встановлено в справі вік, стан здоров’я і загального розвитку неповнолітнього; чи з’ясовано умови життя і виховання та обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього; чи приєднано до справи його характеристику і т.д. Це важливо, бо якщо будь-яка з названих обставин не з’ясована слідчим, адвокат повинен заявити клопотання про доповнення слідства.

Якщо обвинувачений утримується під вартою, захисник після допиту остаточно вирішує, чи є у нього підстави клопотати перед слідчим про зміну міри запобіжного заходу.

Практика показує, що кожному допиту неповнолітнього повинна передувати детальна підготовка. Тут важливо з’ясувати, які люди оточують неповнолітнього, в яких умовах він живе, з ким дружив, як вчився чи працював. Важливо визначити рівень цього розвитку, здібності, коло інтересів, особливості характеру.

На початковому етапі слідчий в усній формі одержує від неповнолітнього його анкетні дані. Тут головне завдання слідчого - правильно визначити особистість допитуваного.

Сутність другого етапу допиту - вступити в психологічний контакт між допитуваним і слідчим. Темою бесіди є звичайні для суті справи питання, вони, як правило, стосуються біографії допитуваного, його навчання, вільного часу, захоплень. При цьому двоє співпрацівників остаточно виробляють відносно один одного загальну лінію поведінки.

У головній частині