Така справа вирішується в по-рядку, передбаченому ст. 7-3 КПК України, яка передбачає вирішення справ про суспільно небезпечні діяння, вчинені особою, яка не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність.
Як правило, проведення досудового слідства по справах непов-нолітніх поручається спеціально виділеним для цього слідчим, що мають високу професійну підготовку та досвід роботи з непов-нолітніми.
Стаття 433 КПК України передбачає, що при провадженні попереднього розслідування і розгляді справ про злочини, вчинені непов-нолітніми, в суді, крім обставин, що підлягаїоть доказуванню по кожній кримінальній справі, а це: 1)подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); 2)винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;
3)обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом’якшують та обтяжують покарання; 4)характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочиннонодіяння, необхідно також з'ясувати:
вік неповнолітнього (число, місяць, рік його народження);
стан здоров'я і загального розвитку неповнолітнього (за наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов’язану з душевним захворюванням. Повинно бути також вияснено, чи міг він цілком усвідомлювати значення своїх дій, передбачати їх наслідки і в якій мірі міг керувати ними);
характеристику особи неповнолітнього;
умови його життя і виховання;
обставини, що негативно впливали на його виховання, наявність дорослих підбурювачів та інших осіб, які втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність.
Закон відзначає, що дня встановлення зазначених обставин по-винні бути допитані як свідки батьки неповнолітнього та інші особи, які можуть дати важливі відомості, витребувані необхідні документи і проведені інші слідчі і судові дії.
Дані про точний вік обвинувачуваного дозволяють: вирішити питання про принципову можливість притягнення неповнолітньої особи до кримінальної відповідальносгі; врахувати вікові особливості при проведенні слідчих і судових дій; правильно визначити процесу-альну процедуру провадження у справі і форму розв'язання справи по суті. Точний вік неповнолітнього обвинувачуваного має бути підтверджений свідоцт-вом про народження або паспортом (до матеріалів справи залучаються копії таких окументів). У випадках, коли документи, які підтверджують вік обвинувачуваченого (неповнолітнього), відсутні або їх неможливо одержати, або якщо виникли сумніви щодо їхньої достовірності, відповідно до кримінольно-процесуального законодавства, для встановлення віку неповнолітнього підозрюваного або обвинувачуваного обов'язково при-значається експертиза [6, п.5 ст.76].
У справі повинні бути дані про стан здоров'я і загальний розвиток неповнолітнього. Це необхідно для рішення питання про за-стосування тих або інших заходів впливу. Так, для з'ясування стану інтелектуального розвитку непов-нолітнього і рівня його розумової відсталості, для встановлення, чи міг він дійсно усвідомлювати значення своїх дій, передбачати їх наслідки і чи міг якою мірою ними керувати, повинна бути проведена експертиза спеціалістами в сфері дитячої і юнацької пси-хології (тобто педагогом чи психологом). Також ці питання можуть бути поставлені на вирішення експертові-психіатру.
При провадженні у справах неповнолітніх необхідно дотриму-ватись такого принципового положення: якщо неповнолітній, що досяг віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, не страж-дає психічним захворюванням, що дає підставу для висновку про його неосудність, але внаслідок відставання в психічному розвитку не міг усвідомлювати небезпеку сєоїх дій, передбачати їх наслідків або керувати ними під час вчинення суспільна небезпечного діяння, то він не може бути визнаний винним, а отже і бути притягнутим до кримінальної відповідальності. Справа в таких випадках підлягає закриттю відповідно до п. 2 ст. 6 КПК України (за відсутності в діянні складу злочину).
Для характеристики особистості неповнолітнього необхідно зібрати дані про те, де він навчався або працював, як ставився до навчання і праці, з'ясувати його поведінку в навчальному закладі чи за місцем роботи, а також помісцю його проживання. Якщо неповнолітній залишив навчання або працю, то слід з'ясувати, чому він це зробив, чи відомо про цей випадок його батькам, службі в справах неповнолітніх, які міри були прийняті з їхньої сторони і як він на них відреагував. Необхідно також з'ясувати чи залучався раніше неповнолітній до адміністративної або до кримінальної відповідальносгі.
Дослідження умов життя і виховання неповнолітнього, а також об-ставин, які негативно вплинули на його виховання, потрібне для з'ясування причин і мотивів вчиненого злочину, визначення особ-ливостей характеру обвинуваченого, його вольового і морального розвитку. Тут необхідний аналіз обставин, які могли б впливати на формування його злочинної установки і конкретного злочинного наміру: пияцтво, наркоманія, релігійний фанатизм, розбещеність, що оточували неповнолітнього в сім'ї, байдужність, а також інші негативні обставини в школі чи в трудових і неформальних колективах .
Особливу увагу варто приділяти з'ясуванню наявності дорос-лих, які втягують підлітків у злочинну діяльність, азартні ігри, аморальні релігійні секти. По кожній справі обов'язково потрібно з'ясувати, чи не було з боку до-рослих осіб підбурювання. Виявлення і викриття таких осіб, а також з'ясування вищевказаних обставин має значення не тільки для правильного застосування заходів з припинення їхньої злочинної діяльності, а й для встановлення дійсної ролі неповнолітнього у вчиненні злочину, правильної оцінки його діяння.
Розділ ІІ.
Особливості попереднього розслідування в справах про злочини
неповнолітніх
Відповідно до чинного кримінального та кримінально – процесуального законодавства України суд, прокурор, слідчі органи, органи дізнання зобов'язані у межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб винних у його вчиненні, і до їх покарання.
Поряд із загальними положеннями, що належать до питань провадження в справах щодо осіб, які вчинили злочин, кримінальний закон передбачає певні особливості проведення досудового розслідування (наприклад, є