До неповнолітнього може одночасно бути застосовано кілька виховних заходів примусового характеру, якщо застосування одного із них не виключає можливості застосування іншого. Наприклад, направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків робить непотрібним встановлення обмежень дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього або ж передачу неповнолітнього під нагляд батьків. І навпаки, покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків може (і повинно) супроводжуватися застосуванням примусових заходів, пов'язаних із тривалим виховним впливом.

3.2 Види покарань, що застосовуються до неповнолітніх ,

осбливості їх призначення та відбування;

При застосуванні до неповнолітнього міри покарання необхідно враховувати не лише характер і ступінь суспільної небезпечності вчинення злочину, а й особу винного, його психофізіологічний розвиток, обставини, що пом”якшують чи обтяжують відповідальність , а також причини, що з якими пов”язаний злочин. Слід мати на увазі, що злочин вчинений неповнолітнім є обставиною, що пом”якшує покарання [1,стат.66 ч.1 п.3]. Інколи закон звертає увагу на те , що не повинні застосовуватись міри кримінального покарання до неповнолітніх за деякі незначні правопорушення, які були вчинені як дитячі пустощі.

Отож, призначаючи покарання неповнолітньому, суд повинен врахувати більш широке коло обставин, ніж при призначенні покарання особі, яка вчинила злочин після досягнення повноліття. Серед них: 1) загальні засади призначення покарання, обстаівин, які пом”якшують чи обтяжують покарання; та 2) особливості застосування до неповнолітніх окремих видів покарань, передбачені ст.ст. 98-102 КК; 3) умови життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку інші особливості особи неповнолітнього.

При призначенні покарання неповнолітньому треба враховувати зокрема такі умови життя та виховання та інші особливості особи неповнолітнього: а) сімейні обставини — наявність чи відсутність батьків або осіб, що їх замінюють, рівень їх турботи про дитину та позитивний або негативний (з суспільної точки зору) вплив на неповнолітнього; б) матеріальні умови життя і виховання неповнолітнього; в) відвідування школи чи іншого навчально-виховного закладу, рівень успішності та стан поведінки, ставлення до вчителів,вихователів; г) морально-сихологічний клімат у колективах, членами яких є неповнолітній, його відносини з ровесниками та іншими неповнолітніми, становище серед найближчого оточення; д) спілкування з дорослими, їх авторитетність у неповнолітнього та їхній вплив на засуджуваного, наявність матеріальної чи іншої залежності від дорослих; е) рівень фізичного, інтелектуального розвитку,здатність усвідомлювати фактичну сторону і соціальне значення скоєного та покарання, яке може бути призначене; є) попередню поведінку неповнолітнього, насамперед його реакцію на застосування дисциплінарних заходів, раніше застосоване звільнення від кримінальної відповідальності і покарання; ж) поведінку неповнолітнього після вчинення злочину, зокрема ставлення до потерпілого; з) наявність у неповнолітнього морального обов'язку піклуватися про інших членів сім'ї та його ставлення до цього обов'язку; й) ставлення неповнолітнього до правопорушень, вчинених іншими особами, та його ставлення до призначених їм правових заходів впливу.

Усі обставини, які впливають на призначення покарання неповнолітньому, повинні враховуватися в сукупності. Тобто, сам факт вчинення злочину особою, яка не досягла 18-річного віку, ще не є підставою для обов'язкового пом'якшення становища такої особи.

Відповідно до чинного законодавства (стат.98 КК ), до особи, яка вчинила злочин у віці до 18 років судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:

Отож, з усіх видів покарань передбачених КК, до неповнолітніх можуть бути застосовані лише ті, які прямо передбачені чинним законодавством і які переважно не пов”язані з позбавленням волі. Тобто, виходячи з положень даної статті до неповнолітніх не можуть бути застосовані конфіскація майна, обмеження волі, довічне позбавлення волі.

До неповнолітніх можуть бути застосовані і додаткові покарання у вигляді штрафу та позбавленняправа обіймати посади або займатись певною діяльністю. Не можуть бути призначені неповнолітнім і такі специфічні покарання, як позбавлення військового спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, тримання в дисциплінарному батальйоні.

Штраф до неповнолітнього може застосовуватись і як основне, і як додаткове покарання, а позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діляльністю - лише як додаткове покарання. Як додаткове покарання він може призначатись в сукупності з іншим видом основного покарання.

Кримінальне покарання має особистісний характер. Тому закон передбачає певні заходи проти того, щоб штраф, призначений неповнолітньому, сплачувався за нього батьками чи іншими особами. З цією метою встановлено, що штраф застосовується лише щодо неповнолітніх, які можуть його сплатити за рахунок свого доходу,власних коштів або майна, на яке може бути звернене стягнення.

Мінімальний розмір штрафу, який призначається неповнолітнім, становить тридцять неоподатковуваних мінімумів, доходів громадян . Максимальний же розмір штрафу для неповнолітнього визначається санкцією статті Особливої частини КК, але не може перевищуватй п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наступним видом покарань, яке може застосовуватись до неповнолітніх є громадські роботи. Вони можуть бути призначені неповнолітньому з урахуванням обмежень, встановлених в ч. 1 ст. 100 КК і стосуються віку особи, якій призначається таке