І нарешті найважливішою обставиною, що характеризує А.П, слід визначити те, що адміністративно-процесуальна діяльність завжди ґрунтується на праві пов’язана з реалізацією матеріальних норм адміністративного права, а у деяких випадках – і норм інших галузей права, наприклад, при реалізації окремих норм порівняно молодої галузі права, як підприємницьке право, що стосується державної реєстрації суб’єктів підпільної діяльності. А.П. має і певні особливості від інших видів юридичного процесу, зокрема кримінального та цивільного. Треба зазначити, що адміністративно-процесуальна діяльність не рівнозначна адміністративному процесу. Вона здійснюється виключно з конкретних справ, для реалізації конкретних матеріальних норм, на підставі конкретних адміністративно-процесуальних норм.

Наприклад, уразі порушення законодавства про рекламу адміністративні справи порушуються щодо конкретних порушників (юридичних осіб) на підставі порушень конкретних норм матеріального права, які містяться в Законі “Про рекламу”. Вирішення таких справ здійснюється за конкретними адміністративно-процесуальними нормами, які містяться в нормативному акті “Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу” (затверджено постановою Кабінету Міністрів від 22 вересня 1997 р.)№

Адміністративний процес, як правило, пов’язаний з виконавчо-розпорядчою діяльністю органів держави, тоді як кримінальний та цивільний процеси регламентують діяльність по відправленню правосуддя в кримінальних та цивільних справах. Проте, це не означає, що адміністративний процес аж ніяк не пов’язаний з правосуддям. Одна із форм його здійснення, а саме – розгляд судами певних категорій справ про адміністративні правопорушення, становить собою не що інше, як правосуддя в адміністративних справах. Будучи врегульованою адміністративно-процесуальними нормами часткою управлінської діяльності адміністративний процес має притаманний тільки йому зміст динамічність та взаємозв’язок з нормами інших матеріальних галузей права (фінансового, земельного, екологічного та інше).

Специфічними є мета і завдання адміністративний процесу.

Мета адміністративного процесу – це заздалегідь заплановані результати, досягнення яких можливе за допомогою відповідних засобів та способів.

№Тараненко С. Механізм захисту громадянами прав і свобод під час здійснення провадження у

справах про адміністративні правопорушення. – 1998. – №11. – Ст.141

У свою чергу, завдання цього процесу становлять собою поняття, що відображають необхідність для суб’єкта здійснити певні дії, спрямовані на досягнення мети процесу. Таким чином мета процесу визначає наявність комплексу відповідних завдань вирішення яких, і дозволяє досягти наміченої мети.

Найважливіш метою адміністративного процесу є належне, таке, що ґрунтується на суворому додержанні законів регулювання всіх суб’єктів процесу на всіх його стадіях та станах.

Поряд з реалізацією правозасновних функцій адміністративний процес значною мірою пов’язаний з правотворчою діяльністю компетентних державних органів регулює порядок прийняття відповідних підзаконних актів.

Таким чином адміністративний процес становить собою врегульовану нормами адміністративно-процесуального права діяльність виконавчо-розпорядних органів держави, їх посадових осіб, інших уповноважених на те суб’єктів, спрямовану на реалізацію норм адміністративного матеріального права, а також матеріально-правових норм інших галузей права в ході розгляду індивідуально-конкретних справ.

Сутність адміністративного процесу. У діяльності виконавчо-розпорядчих органів постійно виникає потреба розгляду і вирішення питань управлінського характеру щодо конкретних юридичних або фізичних осіб. Наприклад, про державну реєстрацію підприємств, видачу ліцензій або патентів, приватизацію громадянами житла, виділення земельних ділянок під будівництво, притягнення до дисциплінарної або адміністративної відповідальності тощо.

Такі питання прийнято називати індивідуальними управлінськими справами або адміністративними справами.

Для того, щоб правильно вирішити ту чи іншу адміністративну справу (конкретне, індивідуальне управлінське питання), необхідно реалізувати відповідну норму матеріального адм. права ,тобто застосувати приписи, які вона містить, щодо конкретного індивідуального випадку. Реалізація здійснюється шляхом застосування органами державного управління матеріальних норм з додержанням певної процедури, тобто у визначеному порядку. До ознак, які дозволяють розглядати адміністративний процес як самостійне правове явище, слід віднести:

наявність чітко визначеної сфери виникнення, існування і припинення адміністративних справ (це сфера державного управління)

особливі правила вирішення адміністративних справ, які закріплені в адміністративно-процесуальних нормах (нормативність адміністративного процесу);

обов’язкова участь у вирішенні таких справ органів державного управління або їх посадових осіб;

додержання принципів адміністративного процесу.

Треба зазначити, що адміністративно-процесуальна діяльність не рівнозначна адміністративному процесу. Вона здійснюється виключно з конкретних справ, для реалізації конкретних матеріальних норм, на підставі конкретних адміністративно-процесуальних норм.

Наприклад, уразі порушення законодавства про рекламу адміністративні справи порушуються щодо конкретних порушників (юридичних осіб) на підставі порушень конкретних норм матеріального права, які містяться в Законі “Про рекламу”. Вирішення таких справ здійснюється за конкретними адміністративно-процесуальними нормами, які містяться в нормативному акті “Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу” (затверджено постановою Кабінету Міністрів від 22 вересня 1997 р.)

Адміністративно-процесуальну діяльність, здійснену у рамках конкретної адміністративної справи прийнято називати провадженням у адміністративній справі або адміністративним провадженням.

Отже, адміністративний процес і адміністративне провадження співвідносяться між собою як загальне і часткове, як ціле і частина цілого. Між адміністративним процесом (цілим) і будь-яким з адміністративних проваджень (частина цього цілого) існують нерозривні взаємозумовлюючі і системоутворюючі зв’язки і відносини.

До цього часу в адміністративно-правовій науці існує два підходи до розуміння адміністративного процесу, залежно від яких визначається його обсяг і зміст. У теорії адміністративного права вони одержали назви: вузького і широкого підходу до розуміння адміністративного процесу.

Вузьке розуміння адміністративного процесу пов’язано з його трактуванням як