Наклович М.Л. Кримінільно-правова боротьба з хуліганством. Л.:Вища школа. 1974.с.72.

На мою думку, остання точка зору е правильною, так як хулiганство вважаеться закiнченим в момент вчинення хулiганських дiй i для об"ективноi сторони складу хулiганства настання шкiдливих наслiдкiв не вимагаеться. Тому, головне виявити спосiб насильства, його пiдвищену небезпечнiсть. На цiй позицii знаходиться i судова практика.

Вироком Ужгородського мiського суду Г. засуджений за ч.2 ст.206 КК i ч.1 ст.101 КК Украiни до трьох рокiв i шiсть мiсяцiв позбавлення волi за те, що у станi алкогольного сп"янiння вiн грубо порушив громадський порядок i, виражаючи явну неповагу до присутнiх громадян вчинив злiсне хулiганство, яке вiдзначалось особливою зухвалiстю.

При розглядi справи в касацiйнму порядку вирок залишено без змiн. Як визнав суд, пiсля обопiльноi бiйки з П. вважаючи, що присутнiй при цьому Я. вдарив його по головi, в присутностi iнших громадян збив його головою на землю i нанiс йому удари по головi й животу, чим заподiяв йому тяжкi тiлеснi ушкодження.

За протестом першого заступника Голови Верховного Суду Украiни судовi рiшення змiнено з таких пiдстав.

Виннiсть засудженого у заподiяннi потерпiлому тяжких тiлесних ушкоджень повнiстю доведена наявними у справi доказами. Цi дii вiрно квалiфiкованi за ч.1 ст.101 КК Украiни. А от ч.2 ст.206 КК застосована безпiдставно.

За показаннями Г., вiн побив Я. за те, що той ударив його ку---лаком по головi пiд час бiйки з П.

З постанови про притягнення Г. як обвинуваченого i обвинувального висновку вбачаеться, що органи попереднього слiдства взяли до уваги пояснення Г. про те, що вiн побив Я. на грунтi особистих неприязних стосункiв. При цьому особливу зухвалiсть цi сторони вбачали у тому, що Г. заподiяв потерпiлому тяжкi тiлеснi ушкодження.

Суд теж визнав цi пояснення достовiрними, вказавши у вироку, що Г. побив Я., оскiльки вважав його причетним до нанесення удару по головi пiд час бiйки з П.

За таких обставин висновок суду про заподiяння Г. потерпiлому тяжких тiлесних ушкоджень з хулiганських спонукань е необгрунтованим.

Фактичнi обставини подii свiдчать, що умислу на вчинення хулiганства у Г. не було, оскiльки вiн не мав намiру порушувати громадський порядок, а також нормальний вiдпочинок громадян, як по---милково вказав у вороку суд. Таке обвинувачення Г. i не пред"являлось.

Та обставина, що Г. вчинив протиправнi дii у присутностi громадян, не дае пiдстав квалiфiкувати iх як хулiганство, оскiльки в диспозицii ст.206 КК не мае вказiвки на таку ознаку цього злочину. Г. повинен нести вiдповiдальнiсть за фактичнi наслiдки його протиправних дiй, тобто за умисне заподiяння тяжких тiлесних ушкоджень.

Погодившись з протестом, президiя обласного суду виключила з вироку квалiфiкацiю дiй засудженого за ч.2 ст.206 КК як безпiдставну i у зв"язку iз зменшенням обсягу обвинувачення, а також з урахуванням тiеi обставини, що Я. першим вдарив Г., пом"якшила покарання, призначене засудженому за ч.1 ст.101 КК до двох рокiв позбавлення волi. Практика суддів України в кримінальних справах. №4. 1993.с.188-189.

На практицi часто зустрiчаеться злiсне хулiганство з ознаками особливоi зухвалостi, якi свiдчать самi про себе. Це наприклад, випадки скоення хулiганських дiй iз застосовуванням насильства, що являе собою велику небезпеку для потерпiлого чи такi дii поеднуються iз застосуванням чи спробою застосування предметiв як знаряддя вчинення злочину у випадках, коли вiдсутнi ознаки, передбаченi ч.3 ст.206 КК Украiни.

Часто хулiганськi дii виражаються в умисному знищеннi чи пошкодженнi державного, колективного чи приватноого майна. При вирiшеннi питання про оцiнку цих дiй не можна виходити з тяжкостi спричиненоi шкоди. Потрiбно враховувати спосiб знищення чи пошкодження цього майна. Якщо знищення чи пошкодження майна носило характер буйства, то такi дii потрiбно розцiнювати, як особливо зухвалi, навiть у тих випадках, коли в результатi злочинних дiй винного суттева шкода i не була спричинена. Калмыков В.Т. Хулиганство и меры борьбы с ним. Минск. Беларусь. 1979. с.44.

Вiдмежування мае проводитись за тими ж ознаками, за якими вiдмежовуеться хулiганство вiд злочинiв проти особи. Знищення i пошкодження майна не з хулiганських спонукань, а з особистих не залежно вiд способу, не може бути визнане ознакою зухвалого хулiганства.

На думку С.К.Кидиралiевоi, склад хулiганства цiлком виключаеться, якщо знищення або пошкодження особистого майна на грунтi особистих мотивiв не супроводжувалось грубим порушенням громадськоого порядку, що виявляе явну неповагу до суспiльства. Кыдыралиева С.К. Хулиганство. Уголовно-правовые и криминологические вопросы. Фрунзе. Изд-во. Илим.1981.с.67-68.

Особлива зухвалiсть може виразитись також у порушеннi роботи транспорту, пiдприемств, установ, в зривi масових заходiв. Але i тут необхiно врахувати характер хулiганських дiй у всiй iх сукуп---ностi, а також особливостi часу, мiсця, обставини, передбачуваностi хулi- ганством наслiдкiв своiх дiй, iх тривалiсть, скоюванiсть iх разом з групою осiб та iншi. Куц Н.Т. Преступления против общественного порядка и общественной безопасности. К.: КВШ МВД СССР. 1974.с.21.

Так, громадянин Д. був засуджений Тернопiльським мiським судом до двох рокiв позбавлення волi за ч.2 ст.206 КК Украiни за те, що в робочий час з хулiганських спонукань вдерся в кабiнет директора МП "Технотерн", де йшла нарада, виражався непристойними словами, ображав присутнiх, пошкодив монiтор компютера i вiдмовився виходити з кабiнету доки йому не виплатять заробiтньоi плати. Архів Тернопільського міського суду. К.с.№309-96. Таким чином, дiями громадянина Д. було грубо