Виділяють ідеальну і фактичну інфраструктуру соціального регулювання. Перша - це модель основних організаційно-нормативних форм соціальних регуляторів, яка є оптимальною для забезпечення функціонування соціальної системи відповідно до її законів. Фактична ж інфраструктура являє собою реальний стан організаційно-нормативних форм соціальних регуляторів, що діють в даному суспільстві і в даний час.

Інфраструктура соціального регулювання багато в чому залежить від його видів. Регулювання в соціальному житті в принципі можуть виділяти у два основних види: індивідуальне і нормативне. Алєксєєв С.С. Теорія права.— М., 1993.

Індивідуальне регулювання - впорядкування поведінки людей за допомогою разових, персональних регулюючих засобів, розв'язання питань, що відноситься тільки до конкретного випадку і конкретних осіб.

Нормативне регулювання- впорядкування поведінки людей за допомогою загальних правил, тобто використання випробуваних моделей, зразків, еталонів поведінки на всі випадки даного роду, яким повинні підкорятися всі особи, що знаходяться в цій нормативно-регламентованій ситуації.

Індивідуальне – це найпростіше соціальне регулювання. Воно має свої позитивних рису – дозволяє вирішувати життєві проблеми з урахуванням кожної ситуації, персональних якостей осіб, характеру відносин, що виникли, тощо. Однак, очевидні і його значні недоліки: воно неекономне, не повністю забезпечує чітку організованість, відсутня подібність рішень при застосуванні однакових норм, кожен раз проблему треба вирішувати наново .

Поява нормативного регулювання - перший і один з найбільш значних поворотних пунктів в становленні соціального регулювання, що знаменує великі зміни, якісний поштовх в його розвитку. За допомогою загальних правил стало можливим досягнути єдиного, постійного і, разом з тим, економічного порядку в суспільних відносинах, підпорядкувати поведінку людей загальним і однаковим умовам, продиктованим вимогами економіки, влади, ідеології, всього соціального життя. Різко знижуються можливості для панування випадку і свавілля. Тим самим максимально досягається головна мета соціального регулювання - упорядкування всього соціального життя, передусім придбання нею суспільної стійкості і незалежності від випадку і свавілля. Кудрявцев В.Н. Правова поведінка: норма і патологія.—М., 1982.

Цікаво, що нормативне регулювання торкається області суспільної свідомості, зв'язується з нею, з існуючою системою цінностей. Адже всяка норма в суспільстві - це критерій майбутньої оцінки форм поведінки, думка про цінності, звернена в майбутнє і виражена в тій чи іншій формі.

Зрозуміло, нормативне регулювання має і свої мінуси, особливо у випадках, коли воно стає знаряддям політичної влади авторитарного типу, авторитарної ідеології. Так і з точки зору регулятивних особливостей воно саме по собі не забезпечує того, що досягається при індивідуальному, разовому розв'язанні життєвих проблем: врахуванні конкретної, індивідуальної ситуації, особливості кожного випадку.

Цим і пояснюється потреба, яка гостро відчувається в ході суспільно-історичного розвитку, - заповнити в необхідній мірі нормативне регулювання, в тому числі правове, індивідуальним. Однак цим не повинно нехтувати величезні соціальні переваги нормативного регулювання, формування якого мало переломне, етапне значення в розвитку регулятивних механізмів, властивих суспільству як соціальній системі.

Якщо говорити про систему нормативного регулювання як про автономне, об'єктивно існуюче явище, то її можна визначити як всю сукупність норм, за допомогою яких здійснюється регуляція поведінки людей в суспільстві, їх відносин між собою в рамках об'єднань, колективів, а також взаємовідносин з природою, врегульованих за допомогою соціально-технічних норм. Поведінка, діяльність людей, відносини, в які вони вступають, є об'єктом регулювання різних норм. Так, права і обов'язки члена товариства садівників закріплені в статуті даного товариства, що відноситься до так званих корпоративних норм. Взаємовідносини між студентами учбової групи підлягають моральній оцінці. Учасникам весільного торжества належить поводитися відповідно існуючим народним звичаям і обрядам. Дії водія автомобіля, знаходяться під "юрисдикцією" правових норм.

Отже, розкриваючи зміст визначення системи нормативного регулювання, потрібно зазначити, що система соціальних норм виступає лише частиною системи нормативного регулювання, оскільки в суспільстві діє два види норм: соціально-технічні і власне соціальні. Цей найбільш загальний розподіл всіх діючих в суспільстві норм має первинне, початкове значення.

1.2.Поняття і види соціальних норм.

Соціальні норми в абстрактному значенні можна визначити по-різному. Зокрема, професор М.Н. Марченко дає наступне формулювання: соціальні норми - це правила соціально значущої поведінки членів суспільства. У свою чергу професор В.К. Бабаєв вважає, що соціальні норми - це загальновизнані або досить поширені еталони правил поведінки людей.

Незважаючи на очевидні відмінності у визначеннях, що даються різними вченими, вони всі виходять з того, що соціальні норми є регуляторами існуючих в суспільстві відносин між людьми, організаціями, колективами, соціальними групами і т.д.

Отже, соціальні норми – це загальні правила поведінки людей в суспільстві, що зумовлені об’єктивними закономірностями, є результатом свідомо-вольової діяльності певної частини чи всьго суспільства і забезпечуються різними засобами соціального впливу.

Цілісна, динамічна система соціальних норм є необхідною умовою життя суспільства, засобом суспільного управління, організації і функціонування держави, забезпечення узгодженої взаємодії людей, прав людини, стимулювання зростання добробуту народу. Система соціальних норм відображає досягнутий рівень економічного, соціально-політичного і духовного розвитку суспільства, в них знаходять відображення якість життя людей, історичні і національні особливості життя країни, характер державної влади. Норми, що регулюють суспільні відносини, відображають і конкретизують дії об'єктивних законів, тенденцій суспільного розвитку, тобто таких законів, які діють з природно-історичної необхідністі. Вони страхують суспільне життя від хаосу і анархії, направляють в потрібне русло. "Саме врегульованість і порядок є формою суспільного зміцнення даного способу виробництва і його відносної емансипації від простого випадку і свавілля." Соціальні норми пов'язані із законами природно- технічним прогресом суспільства всієї людської