відрізняються загальною обов’язковістю, тобто всі суб'єкти суспільних відносин, що знаходяться в сфері дії даних норм, попадають під їх вплив і можуть або повинні керуватися ними.
Закріплені в актах держави правові норми носять формально-визначений характер і підлягають зміні тільки в особливому, досить складному порядку.
Важливим є те, що норми права формулюються компетентними висококваліфікованими особами, що об'єктивно представляють всі сторони суспільного життя і здатні дати конкретне формулювання норми, яка виражає інтереси всього суспільства загалом.
Таким чином право можна виділити, як особливий, пріоритетний регулювальник, який характеризується рядом ознак, що відрізняють його від інших видів соціальних норм і роблять його на даний момент найбільш соціально значущим.
Використана література:
Конституція України.-К.,1996
Алєксєєв С.С. Теорія права.— М., 1993.
Ільїн И.А. Порядок чи безладдя? —М., 1917.
Загальна теорія права і держави. // під ред. В.В. Лазарєва. —М., 1997.
Загальна теорія права. / під ред. В.К. Бабаєва. Н-н, 1993.
Кудрявцев В.Н. Правова поведінка: норма і патологія.—М., 1982.
Лукашева Е.А. Право, мораль, личность.— М., 1986.
Матузов Н.И. Право в системі соціальних норм.// Загальна теорія права ( курс лекцій). Н-н. 1993.
Плахов В.Д. Соціальні норми. Філософські обгрунтування загальної
теорії.— М., 1985.
Теорія держави і права / під ред. В.В. Копєйчикова.– К., 1995. – с.208.
Теория права и государства/ под ред. М.Н. Марченко с. 334.
Черданцев А.Ф. Понятие технико-юридических норм и их роль в формировании общественных отношений. // Советское государство и право. 1964. №7