ПЛАН

Стор.

Втуп……………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1: Види об’єднань громадян.

1.1 Політичні партії.........................................................................................5

1.2 Громадські організації..............................................................................9

РОЗДІЛ 2: Порядок утворення і правовий статус об’єднань громадян.

2.1 Реєстрація і права політичних партій....................................................11

2.2 Реєстрація і права громадських організацій.........................................16

РОЗДІЛ 3: Тимчасове призупинення і ліквідація об’єднань громадян............18

Висновок………………………………………………………………….....................21

Використана література................................................................................................22

ВСТУП

Конституція України в частині 1 ст. 36 чітко визначила, що громадяни України для здійснення і захисту своїх прав і свобод, а також задоволення політичних, економічних, культурних та інших інтересів мають право на об'єднання в політичні партії та громадські організації. Отже, на кон-ституційному рівні в Україні закріплене існування двох видів об'єднань громадян.

Норми Конституції України, що стосуються об'єднань громадян, конкретизуються і деталізуються в інших зако-нах і підзаконних актах, їх сукупність (включаючи Кон-ституцію) становлять специфічну систему і є законодав-ством про об'єднання громадян (ст. 5 Закону "Про об'єд-нання громадян" від 16 червня 1992 р.).

До таких нормативних актів насамперед належать:

Закон "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 року;

Положення "Про порядок легалізації об'єднань гро-мадян" від 26 лютого 1993 р.;

Положення "Про порядок реєстрації символіки об'єднань" від 26 лютого 1993 р.;

Закон "Про захист прав споживачів" у редакції від 12 травня 1991 р. (розділ 3 даного Закону прямо названо: "Громадські організації споживачів (об'єднання спожи-вачів)". У статтях 25 і 26 визначаються цілі і права цих об'єднань);

Закон "Про молодіжні та дитячі громадські організації" від 1 грудня 1998 р;

Закон "Про благодійництво та благодійні організації" від 16 вересня 1997 р. (ст. 1 визначає благодійну діяльність як діяльність, що не передбачає отримання прибутків, ст. 2 прямо вказує на громадський характер діяльності благодійних організацій; ст. 5 передбачає заснування бла-годійної організації громадянами України, іноземними громадянами, особами без громадянства, що відповідає ст. 11 Закону "Про об'єднання громадян".

5 квітня 2001 року депутати Верховної Ради України прийняли новий закон «Про полі-тичні партії в Україні». При Цьому з 18 пропозицій Президента повністю було враховано 5, частково — 6 і відхилено 7. За прийняття законопроекту голосував 321 народний депутат, проти 11. Президент України Леонід Кучма підписав закон 25 квітня 2001 року. Таким чином було закінчено кількарічну політико-правову дискусію, яка тривала навколо визна-чення статусу політичних партій в Україні. Після ухвалення Конституції України в парла-менті обговорювалися декілька проектів партійного закону, а з грудня 1999 року тривало законотворче протистояння між Верховного Радою і Президентом, який двічі застосовував процедуру вето.

Таким чином було створено певну нормативно-правову базу діяльності об’єднань громадян, що дало можливість сформувати правові форми забезпечення їх діяльності, тобто способи (порядок) конституційно-правового закріплення основних засад їх утворення та діяльності.

Виділяють три найважливіші такі форми: 1) конституційне-правове забезпечення, яке ґрунтується на додержанні об’єднаннями громадян Конституції та законів нашої держави і постанов Верховної Ради України; 2) нормативно-правове забезпечення, що передбачає додержання указів та розпоряджень Президента, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів, наказів Міністерства юстиції України та інших нормативних актів; 3) судове забезпечення, відповідно до якого об’єднаннями громадян у своїй діяльності мають керуватися судовою практикою, постановами, роз'ясненнями та інструктивними листами Верховного Суду, Вищого арбітражного (господарського) суду та Конституційного Суду України.

Актуальність теми не викликає сумніву, адже ще за часів, коли Україна належала до СРСР, більшість місцевих самоврядних організацій було знищено, а їхніх лідерів — піддано репресіям. Натомість було засновано українські (за адміністра-тивно-територіальним поділом) організації як відділення всесоюз-них. Незважаючи на їхню різнорідність у програмних завданнях і формах діяльності (від політизованих комсомольських і піонерських спілок до товариств охорони пам'яток історії та культури чи товариств мисливців і рибалок), уся діяльність їх була цілком централізованою, що не сприяло розвиткові іні-ціативності та власне самоврядності таких організацій. Ті ж, що утворювалися самочинно, зазнавали жорстоких переслідувань. В той час існувала лише одна політична партія — комуністична, а гро-мадські організації були лише культурологічної орієнтації.

Із здобуттям незалежності, перед Україною постало питання про правове регулювання діяльності громадських об’єднань, що допомогло б у вираженні інтересів і уподобань громадян, їх відкритості та ініціативності, а також для задоволення політичних, економічних, культурних та інших інтересів.

У своїй курсовій роботі я спробую на основі останніх нормативно-правових актів, концепцій і поглядів проаналізувати сучасний стан і перспективи розвитку законодавства про об’єднання громадян, його переваги і недоліки, а також звернути увагу на порядок утворення і правовий статус політичних партій і громадських організацій, що належать до об’єднань громадян.

РОЗДІЛ 1: Види об’єднань громадян.

1.1 Політичні партії.

Право громадян на свободу об'єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України. Встановлення обмежень цього права допускається відповідно до Конституції України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в інших випадках, передбачених Конституцією України. Згідно ст. 2 Закону “Про політичні партії в Україні”:

Політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Це за версією авторів проекту. Попри певні конкретизаційні елементи останнє поняття політичної партії не поліпшує те, що наведено в