Формування політичної волі трудящих — передумова перемоги на виборах, а участь у них — не мета партії, а засіб досягнення останньої. Ніхто не може бути примушений до вступу в політичну партію або обмежений у праві добровільного виходу з політичної партії.

Належність чи неналежність до політичної партії не може бути підставою для обмеження прав і свобод або для надання державою будь-яких пільг і переваг.

Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно Конституцією та законами України.

Політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, і інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному законом порядку22 Закон України “Про політичні партії в Україні” від 5 квітня 2001 р. .

Конституція України (ч. 1 ст. 37) забороняє утворення і діяльність політичних партій і громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію неза-лежності України, зміну конституційного ладу насиль-ницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності, підрив її безпеки, незаконне захоплення дер-жавної влади, пропаганду війни, насильства, розпалюван-ня міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення.

Відповідно до частини 2 ст. 37 Конституції України, політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань.

Крім цього, Конституція України (ч. 5 ст. 37) не допу-скає утворення і діяльність організаційних структур полі-тичних партій в органах виконавчої та судової влади, у виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах та організаціях.

Політичні партії в Україні створюються і діють тільки із всеукраїнським статусом, мають загальнодержавний статус. А чи це не означає, що засновниками політичної партії повинні бути громадяни України, які представляють більшість її регіонів; що партія має створити свої осередки у більшості регіонів України. На обидва запитання відповідь має бути заперечна: ні, не означає.

Суть загальнодержавного статусу політичної партії в тому, що, на відміну від громадських організацій, вона не може бути регіональною, тобто створюватися для діяльності лише на певній території України (як, наприклад, Львівське студентське братство чи Верховинське товариство «Гуцульщина»), а також міжнародною, тобто створюватися для діяльності на території кількох держав;—

її діяльність визначається єдиним законом, в той час як можуть існувати окремі закони, що регулюватимуть діяльність певних видів громадських організацій: профспілок, релігійних громад, дитячих, молодіжних, спортивних тощо;—

партія може вести політичну діяльність на всій території України, навіть у тих регіонах, в яких немає її осередків.

Органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам заборонено виокремлювати у своєму ставленні певні політичні партії чи надавати їм привілеї, а також сприяти політичним партіям, якщо інше не передбачено законом, у провадженні їх діяльності.

Статус юридичної особи політична партія та її осередки одержують з моменту їх державної реєстрації. Юридична особа — цивільно-правова категорія. Мати цей статус означає можливість бути учасником найрізноманітніших відносин, насамперед, майнових. Тому перелічувати в Законі, якими правами партія як юридична особа може володіти, немає сенсу. Вона може володіти усіма правами, крім тих, які заборонені їй законом або статусом.

У ст. 12 закону до прав політичної партії віднесено «від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами в суді». Дане положення буквально перенесено із ст. 23 Цивільного кодексу «Поняття юридичної особи». Отже, вийшло, що серед інших прав політичної партії є й її право бути юридичною особою. Це помилка, бо статус останньої автоматично зумовлює можливість партії мати права та обов'язки.

У ст. 12 проекту продемонстровано нерозуміння різниці між такими правовими конст-рукціями, які є подібними лише на перший погляд: «мати права, передбачені законом» та «мати усі права, крім тих, які заборонені законом». До політичної партії як юридичної особи має відношення друга конструкція.

Втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх місцевих осередків забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Утворення і діяльність політичних партій забороняється, якщо їх програмні цілі або дії спрямовані на:

1) ліквідацію незалежності України;

2) зміну конституційного ладу насильницьким шляхом;

3) порушення суверенітету і територіальної цілісності України;

4) підрив безпеки держави;

5) незаконне захоплення державної влади;

6) пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової чи релігійної ворожнечі;

7) посягання на права і свободи людини;

8) посягання на здоров'я населення.

Політичні партії не можуть мати воєнізованих формувань.

Діяльність політичної партії може бути заборонена лише за рішенням суду. В першій інстанції справу про заборону політичної партії розглядає Верховний Суд України.

Членом політичної партії може бути лише громадянин України, який відповідно до Конституції України має право голосу на виборах. Громадянин України може перебувати одночасно лише в одній політичній партії.

Членами політичних партій не можуть бути:

1) судді;

2) працівники прокуратури;

3) працівники органів внутрішніх справ;

4) співробітники Служби безпеки України;

5) військовослужбовці.

На час перебування на зазначених посадах або службі члени політичної партії зупиняють членство в цій партії.

Порядок вступу до політичної партії, зупинення та припинення членства в ній визначається статутом політичної партії.

Членство в