Індивідуальна назва об'єднання громадян є обов'язковою і повинна бути суттєво відмінною від індивідуальних назв зареєстрованих в установленому порядку об'єднань громадян з такою ж загальною назвою.

Об'єднання громадян поряд з повною назвою може мати скорочену назву, яка фіксується в установчих та статутних документах об'єднання громадян (рішенні установчого органу, статуті, положенні).

РОЗДІЛ 2: Порядок утворення і правовий статус об’єднань громадян.

2.1 Реєстрація і права політичних партій.

Утворення політичної партії має певні етапи.

На першому етапі повинна бути ініціативна група, яка готуватиме програму партії, статут та установчий з'їзд. Другий — це установчий з'їзд на якому приймається рішення про створення партії, її програма та статут, обираються керівні органи партії. Третій етап — державна реєстрація (легалізація). До останньої — партії ще немає.

За Законом про об'єднання громадян легалізацію політичних партій проводить Міністер-ство юстиції України. Автори закону виношували ідею, щоб таким легалізуючим органом стала Центральна виборча комісія. Однак вона не знайшла підтримки.

Місцеві осередки партії мають реєструватися відповідними управліннями юстиції. На відміну від громадських організацій, які можуть легалізуватися не лише через реєстрацію, а й шляхом повідомлення про їх заснування, політичні партії легалізуються тільки через їх реєс-трацію.

У Законі розірвано єдиний процес створення політичної партії: Розділ II названо «Членство та створення політичної партії», а Розділ ІІІ — «Реєстрація та права політичних партій», з чим не можна погодитися.

За ст. 10 закону про політичні партії «Створення політичних партій» рішення установчого з'їзду про утворення політичної партії повинне бути підтримане підписами не менше ніж десяти тисяч громадян України, які відповідно до Конституції України мають право голосу на виборах, зібраними не менш як у двох третинах районів не менш як двох третин областей України, міст Києва і Севастополя та не менш як у двох третинах районів Автономної Республіки Крим.

Вважають, що підписами жителів різних регіонів України засвідчується загальнодержав-ний статус партії. Навряд, чи це так, адже мова йде про різні політико-правові явища.

У 1992 р., коли прийнятий Закон, який вперше врегулював діяльність політичних партій, на цю норму (у співвідношенні до надання громадянам права об'єднуватися не в одну, а у різні партії) не була звернута увага. Бо що може означати такий дріб'язок порівняно з демонополізацією партійного життя.

Статут і програма політичної партії затверджуються на установчому з'їзді (конференції, зборах) політичної партії, обираються її керівні і контрольно-ревізійні органи.

Легалізація (офіційне визнання) об'єднань громадян є функцією виконавчої влади і здійснюється чітко зафіксованими в законодавстві органами (легалізуючими органами).

До них належать:

Міністерство юстиції України;

місцеві органи державної виконавчої влади;

виконкоми сільських, селищних, міських рад.

Легалізація є обов'язковою і здійснюється шляхом їх реєстрації. Діяльність об'єднань громадян, які нелегалізовані або примусово розпущені за рішенням суду, є протизаконною.

Термін «засновники політичної партії» у законі не вживається. У Законі “Про об'єднання громадян” є ст. II «Засновники об'єднань громадян». Оскільки видом такого об'єднання є політичні партії, то є всі підстави для висновку, що «засновники політичної партії» — поняття не лише легітимне сьогодні, а й таке, яке слід використовувати в майбутньому.

Закон не визначає кількості засновників. Виходячи з принципу розумності, можна ствер-джувати, що їх число повинно бути таким, щоб обрати з-поміж себе керівні органи партії у кількості, визначеній статутом. Тому якщо за статутом керівні органи партії (Вища Рада. Центральний провід чи Центральний Комітет та Ревізійна комісія) мають складатися, наприк-лад, з 10 чоловік, то це число і є мінімальним кількісним складом засновників партії. Імена засновників — не лише для історії. При цьому слід мати на увазі, що ініціатор створення партії та її засновники можуть не збігатися.

Отже, засновники партії — ті, хто проголосував на установчому з'їзді про її створення. Реєстрацію політичних партій здійснює Міністерство юстиції України. Органи, що здійснюють реєстрацію політичних партій та їх обласних, міських, районних організацій або інших структурних утворень, передбачених статутом партії, ведуть відповідні реєстри.

Міністерство юстиції України здійснює реєстрацію політичної партії після подачі і перевірки таких матеріалів:

1) статуту і програми політичної партії;

2) протоколу установчого з'їзду (конференції, зборів) політичної партії із зазначенням дати і місця його проведення, кількості учасників, які проголосували за створення політичної партії;

3) підписів громадян України, зібрані на підтримку рішення про створення політичної партії та засвідчені особами, які збирали підписи;

4) відомостей про склад керівних органів політичної партії;

5) платіжниого документу, що посвідчує внесення реєстраційного збору;

6) назви та адреси банківської установи, в якій політична партія відкриватиме рахунки.

Після реєстрації політична партія набуває статусу юридичної особи.

Політична партія протягом шести місяців з дня реєстрації забезпечує утворення та реєстрацію своїх обласних, міських, районних організацій у більшості областей України, містах Києві, Севастополі та в Автономній Республіці Крим.

Реєстрація обласних, міських і районних організацій або інших структурних утворень, передбачених статутом партії, здійснюється відповідними органами юстиції Міністерства юстиції України, якщо інший порядок не передбачений законом, лише після реєстрації політичної партії Міністерством юстиції України. Після реєстрації структурних утворень політичних партій вони можуть набувати статусу юридичної особи, якщо це передбачено статутом партії.

Міністерство юстиції України, його відповідні органи після реєстрації видають політичній партії, обласній, міській, районній організації партії або іншим структурним утворенням, передбаченим статутом партії.

Політична партія щорічно інформує