Враховуючи значення процесу в справі про заборону політичної партії, а також, що такі процеси проходитимуть рідко, можна було б встановити правило, за яким позов подається до районного суду, з умовою, що відповідач (партія) має право на зміну підсудності і зажадати розгляду справи обласним судом, Київським міським або Верховним Судом України.

Заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск керівних органів, обласних, міських, районних організацій політичних партій, її первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії.

Політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстраційного свідоцтва в порядку, встановленому законами України.

Рішення про реорганізацію чи саморозпуск приймається з'їздом (конференцією) політичної партії відповідно до статуту політичної партії. Одночасно з прийняттям такого рішення з'їзд (конференція) політичної партії приймає рішення про використання майна та коштів політичної партії на статутні чи благодійні цілі. Суд одночасно вирішує питання про припинення випуску друкованого засобу масової інформації об'єднання громадян, яке примусово розпускається.

У разі невиконання політичною партією вимоги щодо реєстрації назви та адреси банківської установи, в якій політична партія має рахунки. , виявлення протягом трьох років з дня її реєстрації недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до Верховного Суду України з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються.

Рішення Верховного Суду України про анулювання реєстраційного свідоцтва тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших статутних утворень політичної партії, припинення членства в політичній партії.

Рішення про примусовий розпуск всеукраїнських та міжнародних об'єднань громадян на території України приймається Конституційним Судом України.

Отже, політична партія — складний політико-правовий організм. Тому Закон має враховувати як названу складність, так і важливість діяльності партій по розбудові України.11 Ромовська З. Закон України про політичні партії (Бути чи не бути? Бути! Але яким) // Право України.,1998.— №8. – с. 54.

ВИСНОВОК

Отже, Конституція України (ст. 36) гарантує громадянам нашої держави право на свободу об'єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав та свобод і задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки і громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав та свобод інших людей. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про об'єднання громадян» політичною партією є об'єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, головною метою яких є участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого самоврядування і представництво в їх складі. Політичні партії діють тільки з всеукраїнським статусом.

Громадська організація – це об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. Вони можуть діяти із всеукраїнським, місцевим та міжнародним статусом.

Після прийняття Конституції України, вступу нашої держави до Ради Європи, налагодження активного співробітництва з ЄС та з окремими країнами, коли виявилася невідповідність Закону України «Про об'єднання громадян" сучасним вимогам розвитку конституціоналізму, набула актуальності проблема вдосконалення правового забезпечення процесів утворення та діяльності політичних партій. У цьому важливу роль мали б відіграти прийнятий Верховною Радою України закон України «Про політичні партії» та низка нормативно-правових актів, спрямованих на його реалізацію.

Проаналізувавши чинне законодавство про об’єднання громадян, я дійшов висновку, що політичні партії і громадські організації - це складні соціальні утворення, які мають свій правовий статус, свій порядок утворення і реєстрації, межі здійснення своєї діяльності, а також окрему відповідальність, тощо.

Уявляється, що чинне законодавство України, пов'язане з утворенням та діяльністю політичних партій, треба постійно вдосконалювати. Зокрема, можлива постановка питання про систематизацію законодавства в галузі так званого партійного права.

Необхідно пам'ятати, що норми права діють тоді, коли вони постійно змінюються та доповнюються з урахуванням розвитку правової реформи у нашій державі.

Використані джерела:

Нормативні акти :

1. Конституція України. – К., 1996.;

2. Закон України “Про молодіжні та дитячі громадські організації”від1 грудня 1998р.;

3. Закон України “Про політичні партії в Україні” від 5 квітня 2001 р.;

4. Закон України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 р.;

5. Положення "Про порядок легалізації об'єднань гро-мадян" від 26 лютого 1993 р.;

6. Положення "Про порядок реєстрації символіки об'єднань" від 26 лютого 1993 р.;

Наукова література:

Аніщук В. Форми правового забезпечдня діяльності політичних партій в Україні // Право України. – 2000. – №2. – с. 95-96.

Гончарук С.Т. Суб’єкти адміністративного права. – К., 1998.

Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. – 3-є вид., стер. – К.: Юрінком Інтер,2001. – с.164.

Молодіжний рух України // Довідник Ч.1. – К.: А.Л.Д. – 1999.— с.157;

Новий закон “Про політичні партії в Україні”// Політичний календар. – 2001. – №4. – с. 43.

Примуш М. Політичні партії та виборчий процес // Право України — 2001.— №3.— с.124;

Ромовська З. Закон України про політичні партії (Бути чи не бути? Бути! Але яким) // Право України. –