Слід звернути увагу таку обставину: не всі інститути в структурі ЦПК розташовані відповідно до їх значення та послідовності, структура ЦПК неповно відображає інститути права і законодавства. Чим ближче система законодавства до системи права, тим більш повно і послідовно буде зафіксований систему норм галузі права в законодавстві.

Правові інститути входять в галузь права через системи більш високого рівня - об'єднаннями інститутів. До таких об'єднань відносяться "позовне провадження", "окреме провадження" та інші. Вважається, що ці об'єднання, займаючи самостійне місце в системі цивільного процесуального права, також не входять безпосередньо в галузь права. Вони є структурним підрозділом однієї з її підсистем - підгалузі. Підгалузі - це підрозділи найвищого рівня побудови цивільного процесуального права, що мають свій предмет регулювання та безпосередньо входять в галузь права.

На існування підгалузей в системі права неодноразово наголошувалось в наукових дослідженнях з проблем теорії права і законодавства. Вказувалось, що підгалузь - це таке об'єднання інститутів, для яких характерний високий ступінь спеціалізації, диференціації та інтеграції. Найяскравішою відмінністю підгалузей, що виділяють їх з правових галузей, є наявність у складі підгалузі загального інституту або, в усякому разі, об’єднання загальних норм.

Як форма реального зовнішнього виразу об'єднань інститутів і підгалузей цивільного процесуального права існують вторинні адекватні утворення - об'єднання інститутів і підгалузей цивільного процесуального законодавства. Вони достатньо чітко виділені в розділах основного джерела права - Цивільного процесуального кодексу України. В розділі ІII "Провадження в суді першої інстанції" відособлені об'єднання інститутів "Підсудність", "Пред’явлення позову, відкриття провадження у справі", "Провадження у справі до судового розгляду". Цей розділ включає також окремий інститут у вигляді самостійної глави -"Заочне провадження".

Такі основні риси горизонтальної системи джерел цивільного процесуального права. Вертикальна (ієрархічне) будова цивільного процесуального законодавства як джерел однойменного права обумовлена ухваленням нормативних правових актів різними державними органами в різних формах і різницею в юридичній силі цих актів. Вертикальна побудова розглядається як власна структура законодавства. Вона виражається в ієрархічній побудові нормативно-правових актів, в їх супідрядності, при якій кожний акт займає чітко визначений ступінь в ієрархічній структурі. Субординація (тобто підпорядкування) одного елемента системи іншому - одна з найістотніших ознак цих відносин [8,c.103].

Відносини субординації надають безпосередню дію на формування законодавства, зумовлюючи її ієрархічну (по вертикалі) будову, а отже, і внутрішню “цементованість”. В науковій літературі наголошується, що ієрархічна (вертикальна) структура нормативних актів органів держави обумовлена, в першу чергу, закріпленою в Основному законі держави структурою цих органів. Як відомо, в Конституції України є вказівки на правотворчі органи, на види нормативних актів, що видаються цими органами, на залежність між цими актами.

Відносини субординації виражають ступінь підлеглості одного нормативного правового акту іншому. При цому вони можуть мати характер внутрішньої або зовнішньої субординації. Звідси випливає висновок про багаторівневий характер ієрархічної структури законодавства. Відносини субординації здійснюють безпосередній вплив і на формування вертикальної структури джерел цивільного процесуального права, визначаючи її ієрархічну побудову.

Цивільні процесуальні закони як частина структури законодавчих актів України володіють складною будовою. По значенню і по юридичній силі вони можуть бути зображені схематично як піраміда. Найістотніше значення має виділення із загальної маси законів Конституції України.

Конституція була прийнята 28 червня 1996 року. Встановлений особливий порядок внесення до неї змін. Конституція має вищу юридичну силу, пряму дію і поширюється на всю територію України. Закони та інші правові акти, що приймаються в Україні, не повинні суперечити її Конституції. В Конституції закріплені основоположні принципи правосуддя, які знайшли свій розвиток в цивільному процесуальному законодавстві. Конституцію можна розглядати як активний центр по відношенню до всієї ієрархічної структури цивільного процесуального законодавства.

Наступним за юридичною силою джерелом цивільно-процесуального права є закони. Відзначимо серед них особливу роль цивільного процесуального кодексу. В літературі завжди наголошувалося провідному значенні кодексів. Висловлювалась думка про необхідність виділення в підсистемі звичайних законів двох підсистем: законів та кодексів. Це обгрунтовувалося тим, що кодекси - це найважливіші правові акти, що закріплюють принципи галузі права, з яких повинне виходити все подальше галузеве законодавство.

Особливе місце в ієрархічній системі займають укази Президента України. При співвідношенні указів Президента із законами слід відмітити, що указ - це підзаконний нормативний акт, що видається на основі закону, для його виконання та не повинен йому суперечити. Однак, укази, як правило, видаються при відсутності закону, що повинен регулювати відповідні відносини. Якщо ж згодом суть указу буде викладена у формі закону, то указ підлягає скасуванню.

Наступний ступінь в ієрархічній системі цивільного процесуального законодавства займають Постанови та розпорядження уряду України. Постанови і розпорядження Уряду України видаються на підставі і для виконання Конституції України, законів та указів Президента. Не всі акти уряду мають нормативний характер. Джерелами цивільного процесуального права є акти Уряду, в яких встановлюються певні правила поведінки для суду, для учасників процесу по цивільних справах.

Після аналізу вертикальних ієрархічних зв'язків між нормативними правовими актами, що регулюють цивільний процес, можна запропонувати наступну структуру: Конституція України, звичайне законодавство. Остання група -