Усі особи – це 1) громадяни держави; 2) іноземці; 3)особи без громадянства (апатриди); 4) особи з подвійним громадянством (біпатриди); 5) усі внутрішньодержавні, спільні, іноземні, міжнародні ор-ганізації, які не користуються правом екстериторіальності.

Види законів у дії за колом осіб:

1. Загальні — розраховані на все населення. Низка законів, насамперед кримінальних, поширюються на громадян держави незалежно від місця їх перебування (за кордоном);

2. Спеціальні — розраховані на певне коло осіб. Одні закони поширюються на всіх індивідуальних і колективних суб'єктів, інші — лише на конкретну категорію осіб (пенсіонерів, військо-вослужбовців, лікарів, вчителів тощо), їх дія в просторі та за колом осіб не збігається.

Іноземні громадяни і особи без громадянства порівняні в процесуальних правах і обов'язках із громадянами держави.

3. Виняткові — роблять винятки з загальних і спеціальних. Глави держав і урядів, співробітники дипломатичних і консуль-ських представництв, деякі інші іноземні громадяни (члени екі-пажів військових кораблів, військовослужбовці військових час-тин та ін.), що знаходяться на території невласної держави, на-ділені імунітетом — дипломатичним, консульським та ін. Ці особи користуються особистою недоторканністю. Вони звільня-ються від юрисдикції держави перебування у питаннях, пов'язаних із їх службовою діяльністю [5,c.57].

Так, працівники дипломатичних представництв мають дип-ломатичні імунітети (виключення із сфери дії юрисдикції країни перебування; незастосування до них засобів примусу, санк-цій, передбачених національним правом) і дипломатичні привілеї (особисті пільги, переваги). Дипломатичні агенти та їх житла є недоторканними. Вони звільняються від кримінальної, адмініс-тративної, цивільної і будь-якої іншої відповідальності перед державними органами країни перебування щодо службової діяль-ності. Мають фіскальний (податковий) імунітет, а також право на безмитне провезення багажу і звільнення від його огляду та ін. Дипломатичних агентів можна об'явити персоною нон-гра-та, але до них не можуть бути застосовані заходи відповідально-сті та інші заходи державного примусу.

Дещо меншим є обсяг консульських імунітетів і привілеїв. Імунітетом користуються також службовці міжнародних органі-зацій на підставі статутів цих організацій або спеціальних угод.

ВИСНОВКИ

Таким чином, з формальної точки зору джерела права - це прийняті повноважними органами державної влади норми права, тобто правила поведінки. По-друге, дані норми слід розглядати з погляду їх матеріалізації в конкретних відносинах, тобто вивчати їх матеріальний аспект.

Джерела цивільного процесуального права визначають як нормативно-правові акти і окремі норми права, які регулюють відносини, що входять в предмет даної галузі. Всі джерела цивільного процесуального права містять норми, що регулюють відносини суду загальної юрисдикції з іншими учасниками процесу, які виникають у зв'язку із здійсненням правосуддя по цивільних справах.

Системою цивільного процесуального права є обумовлена єдністю цивільних процесуальних відносин внутрішньо впорядкована сукупність цивільних процесуальних норм, інститутів та інших самостійних структурних підрозділів цієї галузі права, які закономірно пов'язані між собою.

Джерела цивільного процесуального права є різними по правовій силі, формі і сфері дії, але пов'язані між собою змістом (предметом правового регулювання) правових актів. Предмет правового регулювання (правосуддя по цивільних справах) є одним з головних системоутворюючих чинників при побудові системи джерел цивільного процесуального права.

Згідно цього критерію до складу джерел цивільного процесуального права увійдуть як цивільне процесуальне законодавство (ЦПК та інші галузеві нормативні акти), так і комплексні нормативні акти, що містять норми різних галузей права, а також акти, що належать до інших галузей права, що містять окремі норми цивільного судочинства. Важливим елементом системи джерел цивільного процесуального права є існування між нормами, що становлять їх зміст, логічних, змістовних і структурних зв'язків, а також узгодженість цих норм.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

Конституція України від 28.06.1996 року. – К: “Інюре”.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №40-41. – Ст. 492.

Бевзенко В. Переваги і недоліки нового Цивільного процесуального кодексу України / / author.php?

Гражданский процесс. Учебник. - М.: «БЕК», 1995. – c.96.

Гражданский процесс: Учебник для вузов. Отв. редактор проф. Осипов Ю.К. – М.: Издательство БЕК, 1995. – 462с.

Молдован В.В. Судоустройство Украины: Опорный конспект: Учебное пособие для студентов юрид. вузов и факультетов. – К.: Юрмана, 1996. – 160с.

Фархтдинов Я.Ф. Система источников гражданского процесуального права Российской Федерации / / author.2php

Штефан М.Й. Цивільний процес, підручник. – К. 2005 р – с.608.