Поняття джерела права, у тому числі цивільного процесуального, можна розглядати в двох аспектах. По-перше, з формальної точки зору джерела права - це прийняті повноважними органами державної влади норми права, тобто правила поведінки. По-друге, дані норми слід розглядати з погляду їх матеріалізації в конкретних відносинах, тобто вивчати їх матеріальний аспект. Адже норма права приймається не як красивий стандарт, а як регулятор конкретних відносин, на регламентацію яких вона направлена. Отже, норми права реалізуються в конкретних відносинах, перетворюючи їх на правовідносини. Матеріалізація правових норм в суспільних відносинах відбувається способами, що складають метод галузі права. У зв'язку з цим розгляд джерел права у формальному і матеріальному виразі дозволяє не тільки виявити норми, направлені на регламентацію відносин, що входять в предмет галузі, але і вивчити способи матеріалізації норм в конкретні відносини і перетворення їх таким чином в правовідносини.

У зв'язку з висловленим джерела цивільного процесуального права можуть бути визначені як нормативно-правові акти і окремі норми права, які регулюють відносини, що входять в предмет даної галузі.

Під системою в науковій літературі прийнято розуміти безліч елементів, що знаходяться у зв'язку між собою та утворюють певну цілісність, єдність. Це ціле, складене з частин, взаємозв'язаних між собою, утворюючи при цьому певний порядок. Системність властива всім явищам суспільства, у тому числі і соціальним. Право також є вельми складною соціальною системою. Відомо, що в ході історичного розвитку юридичної форми окремі правові норми групуються в кожній країні в структуровану сукупність, утворюючи при цьому цілу правову систему.

Важливо пам'ятати, що система джерел права має в своїй основі певну правову систему даної держави. Система джерел права є вищим виразом системи права. Проте їх співпадіння не є абсолютним. На думку багатьох учених, систему права слід відрізняти від системи законодавства, оскільки система права є первинною, а система законодавства - вторинною. Перша характеризує внутрішню будову права, розміщення його норм по галузях і інститутах, друга відноситься до зовнішніх форм виразу права, характеризує стан джерел права.

Система законодавства об'єднує закони, укази Президента, підзаконні нормативні акти, Постанови уряду, інструкції та інші акти, які є джерелами, в їх сукупності і у взаємозв'язку. Таким чином, виходячи із загальнотеоретичних положень, система цивільного процесуального права служить базою, фундаментом для формування системи джерел цивільного процесуального права (законодавства). Система цивільного процесуального права об'єктивно вимагає, щоб його джерела були систематизовані за галузевою ознакою, а норми галузі права та її інститути об'єднувалися в один кодифікуючий акт. Успішне дослідження сутності джерел цивільного процесуального права неможливе без встановлення їх взаємозв'язків з системою цивільного процесуального права, їх взаємодії, взаємообумовленості між собою, їх внутрішньої будови, оскільки право і його джерела виступають як єдність змісту і форми.

Вивчення джерел цивільного процесуального права, у свою чергу, також потребує використання методу системності, як засобу пізнання відповідного об'єкту. В науці цивільного процесуального права існує декілька визначень системи цивільного процесуального права. Так, на думку В.М. Семенова, система цивільного процесуального права - це сукупність норм та інститутів даної галузі права, обумовлена характером предмету правового регулювання: процесуальними діями і відносинами суб'єктів процесу в їх взаємозв'язку і чіткій послідовності.

Гадаю, в літературі найповнішим із визначень поняття системи цивільного процесуального права, є визначення В.М. Шерстюка, відповідно до якого "система цивільного процесуального права - це обумовлена єдністю цивільних процесуальних відносин внутрішньо впорядкована сукупність цивільних процесуальних норм, інститутів та інших самостійних структурних підрозділів цієї галузі права, які закономірно пов'язані між собою". Тут охоплені практично всі найістотніші елементи системи галузі права (єдність відносин, внутрішня впорядкованість, взаємний зв'язок, структурована система, наявність підрозділів, їх цілісність). Недоліком у визначенні є відсутність вказівки на строгу послідовність норм, що вказує на особливість норм цивільного процесуального права, обумовлену предметом регулювання.

Всі джерела цивільного процесуального права містять норми, що регулюють відносини суду загальної юрисдикції з іншими учасниками процесу, які виникають у зв'язку із здійсненням правосуддя по цивільних справах. Однак вони - "інший вимір", що складається з документів, які представляють джерела права. На відміну від системи цивільного процесуального права система однойменного законодавства має відносно самостійний багатовимірний і багаторівневий характер. Джерела цивільного процесуального права є різними по правовій силі, формі і сфері дії, але пов'язані між собою змістом (предметом правового регулювання) правових актів. Предмет правового регулювання (правосуддя по цивільних справах) є одним з головних системоутворюючих чинників при побудові системи джерел цивільного процесуального права.

Згідно цього критерію до складу джерел цивільного процесуального права увійдуть як цивільне процесуальне законодавство (ЦПК та інші галузеві нормативні акти), так і нормативні акти комплексні, що містять норми різних галузей права, а також акти, що належать до інших галузей права, що містять окремі норми цивільного судочинства. Важливим елементом системи джерел цивільного процесуального права є існування між нормами, що становлять їх зміст, логічних, змістовних і структурних зв'язків, а також узгодженість цих норм. Узгодженість необхідна не тільки в структурі окремого нормативного акту, але і між самими нормативними актами.

Важливо, щоб всі акти і кожний окремо взятий нормативний акт, що приймаються, чітко вписувалися в існуючу систему. Цілісність, органічна єдність системи джерел цивільного процесуального права не виключає її внутрішньої диференціації на відносно самостійні підрозділи. Так, Цивільний процесуальний кодекс України структурно складається з 11-ти розділів, 35-ти глав і 415-ти статей.