Дія нормативно-правового акта в часі

Закон, як і будь-який нормативно-правовий акт, має межі своєї дії в трьох «вимірах»:

1) у часі, тобто обмежений періодом дії, коли закон має юри-дичну чинність;

2) у просторі, на який поширюється дія закону;

3) за колом осіб, які підпадають під вплив закону: на основі закону у них виникають юридичні права і обов'язки.

Початковим і кінцевим моментами дії закону в часі є вступ закону в дію і припинення дії закону. Слід відрізняти момент (день) вступу закону в дію від моменту (дня) набуття ним юри-дичної сили. Закон набуває юридичної сили у день його ухва-лення, тобто підписання закону.

Закони починають діяти.

1. З моменту ухвалення (наприклад, Конституція України);

2. З моменту опублікування;

3. З часу, який позначено в самому законі;

4. З часу, який зазначено в постанові про порядок введення закону в дію. В Україні, як правило, початок дії закону визна-чається у спеціальній постанові Верховної Ради про порядок його введення в дію: із дня опублікування або з моменту настання застереженої в постанові певної умови (ухвалення іншого зако-ну та ін.). Наприклад, разом з опублікуванням Закону України від 10 березня 1994 р. «Про державну таємницю» була опубліко-вана Постанова Верховної Ради України «Про порядок введен-ня в дію Закону України «Про державну таємницю», де сказано, що він вступає в дію з дня опублікування;

5. Закони, у яких не вказаний час набрання чинності і щодо яких не було постанови про порядок введення в дію, вступають у силу по всій території України одночасно після закінчення 10-денного строку з дня офіційного опублікування. Закони ма-ють бути опубліковані не пізніше ніж через 15 днів після їх під-писання і ухвалення до виконання Президентом України;

6. Закони (рішення), ухвалені в результаті референдуму, вво-дяться в дію з моменту їх опублікування, якщо в них самих не визначений інший строк. Датою ухвалення закону (рішення) є день проведення референдуму.

За всіх умов закон вступає в дію не раніше дати опублікування. Відповідно до Конституції України 1996 p. закони, що визна-чають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населен-ня в порядку, встановленому законом, є нечиними (ст. 57).

Вступ закону вдію відбувається відповідно до трьох принципів:*

негайна дія

- коли закон із дня вступу в дію поширюється на усі випад-ки лише «уперед»; усе, що передувало дню вступу закону в дію, під нього не підпадає,*

зворотна дія (зворотна сила) закону |

- коли закон поширюється на всі випадки і «уперед» і «на-зад», тобто і на випадки, що відбувалися раніш, у минулому, до введення закону в дію.

Загальним є правило: закон зворотної сили не має. Це правило надає визначеності і стабільності суспільним відносинам. Грома-дяни у своїх вчинках орієнтуються на чинні закони. Вони можуть розраховувати на майбутні закони в конкретних вчинках сього-днішнього дня. Тому нові закони не повинні поширюватися на старі життєві ситуації: це викликало б хаос у суспільстві.

Винятки з нього правила рідкісні і допускаються:

а) за наявності вказівки в законі про надання йому (або окремим статтям) зворотної сили;

б) у загальному правилі про неодмінне надання зворотної сили кримінальному закону, який скасовує або пом'як-шує кримінальну відповідальність.

Це правило має гуманістичну спрямованість. Воно зафіксо-ване в Міжнародному пакті про громадянські та політичні пра-ва, ухваленому Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 p. Воно повинне бути відтворене в кримінальних кодексах країн, які підписали цей міжнародний документ. У ст. 15 цього пакту, зокрема, говориться: «...не може призначатися важче покаран-ня, ніж те, що підлягало застосуванню в момент вчинення кри-мінального злочину. Якщо після вчинення злочину законом вста-новлюється легше покарання, дія цього закону поширюється на даного злочинця».

Відповідно до Міжнародного пакту 1966 р. у ст. 58 Конститу-ції України 1996 p. закріплено: «Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ні-хто не може відповідати за діяння, які на момент їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення»;*

переживання закону

- коли закон, що втратив юридичної чинності, за спеціаль-ною вказівкою нового акта (закону) повинен продовжувати дія-ти з окремих питань. Наприклад, після розпаду СРСР Верхов-ною Радою України 12 вересня 1991 ухвалена постанова про по-рядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР, якщо відповідні питання не врегу-льовані законодавством України, за умови, що ці загальносоюз-ні акти не суперечать Конституції і законам України.

Закони втрачають дію:*

після закінчення строку, на який вони були ухвалені;*

у разі зміни обставин, на які вони були розраховані;*

у разі прямого скасування (призупинення дії) даного зако-ну іншим законом або спеціально призначеним актом (в Украї-ні закон може бути скасований рішенням Конституційного Суду у разі визнання його невідповідності Конституції України);*

у разі фактичного скасування, коли ухвалений новий закон з того самого питання, а старий формально не скасований.

Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб

Дія нормативно-правового акта у просторі може бути терито-ріальною і екстериторіальною.

Територіальна дія нормативно-правового акта окреслена те-риторією держави (Україна) або окремого регіону (Крим) і ви-значається державним суверенітетом.

Нормативно-правові акти України поширюються на терито-рію всієї країни, нормативно-правові акти Автономної Респуб-ліки Крим — на власну територію в межах повноважень, визна-чених Конституцією України і Конституцією Автономної Рес-публіки Крим.

Під територією держави розуміється її:*

суходольний простір — земна територія;*

водний простір — внутрішні води усередині державних меж і територіальні води в межах 12 морських миль;*

повітряний простір над державними межами —