надра;*

військові і торговельні судна у відкритому морі;*

повітряні кораблі, що знаходяться в польоті за межами України;*

космічні об'єкти під прапором і гербом держави;*

трубопроводи;*

підводні кабелі і нафтові морські вишки;*

території дипломатичних представництв і консульств за кордоном.

Екстериторіальна дія нормативно-правового акта регулюєть-ся міжнародними договорами і передбачає поширення законо-давства даної держави за межами її території.

Вона відома як право екстериторіальності держав — порядок, відповідно до якого установи або фізичні особи, що розташова-ні або перебувають на території іншої держави, розглядаються як такі, що розташовані або перебувають на власній національ-ній території і підвладні законам і юрисдикції власної держави. Правом екстериторіальності користуються військові кораблі та літаки, що із дозволу держави перебування знаходяться на її те-риторії, але розглядаються як частина території держави прапо-ра або пізнавальних знаків.

Право екстериторіальності завжди використовувалося для обгрунтування дипломатичних привілеїв та імунітетів — особ-ливих прав і привілеїв, якими наділяються дипломати і члени їх сімей. Є чимало випадків, коли політичні і державні діячі, які переслідувалися за законом своєї країни, ховалися в посольст-вах і місіях інших держав, користуючись їх правом екстериторі-альності (зокрема, правом недоторканності приміщення). Нині екстериторіальність такої функції не виконує, оскільки це може призвести до розширеного тлумачення дипломатичних приві-леїв та імунітетів.

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб по-ширюється загальне правило: закон діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на які він розрахований.

Що таке всі особи ?

Усі особи:*

громадяни держави;*

іноземці;*

особи без громадянства (апатриди);*

особи з подвійним громадянством (біпатриди);*

усі внутрішньодержавні, спільні, іноземні, міжнародні ор-ганізації, які не користуються правом екстериторіальності. Види законів у дії за колом осіб:

1. Загальні — розраховані на все населення. Низка законів, насамперед кримінальних, поширюються на громадян держави незалежно від місця їх перебування (за кордоном);

2. Спеціальні — розраховані на певне коло осіб. Одні закони поширюються на всіх індивідуальних і колективних суб'єктів, інші — лише на конкретну категорію осіб (пенсіонерів, військо-вослужбовців, лікарів, вчителів тощо), їх дія в просторі та за колом осіб не збігається.

Іноземні громадяни і особи без громадянства порівняні в правах і обов'язках із громадянами держави за деякими винят-ками. Їм не надаються окремі права і на них не покладаються певні обов'язки: обирати і бути обраними до державних органів країни, бути суддями, перебувати на службі в збройних силах (див. ст. 24 Закону України від 1 лютого 1994 р. «Про правовий статус іноземців» та ін.).

3. Виняткові — роблять винятки з загальних і спеціальних. Глави держав і урядів, співробітники дипломатичних і консуль-ських представництв, деякі інші іноземні громадяни (члени екі-пажів військових кораблів, військовослужбовці військових час-тин та ін.), що знаходяться на території невласної держави, на-ділені імунітетом — дипломатичним, консульським та ін. Ці особи користуються особистою недоторканністю. Вони звільня-ються від юрисдикції держави перебування у питаннях, пов'язаних із їх службовою діяльністю.

Так, працівники дипломатичних представництв мають дип-ломатичні імунітети (виключення із сфери дії юрисдикції країни перебування; незастосування до них засобів примусу, санк-цій, передбачених національним правом) і дипломатичні привілеї (особисті пільги, переваги). Дипломатичні агенти та їх житла є недоторканними. Вони звільняються від кримінальної, адмініс-тративної, цивільної і будь-якої іншої відповідальності перед державними органами країни перебування щодо службової діяль-ності. Мають фіскальний (податковий) імунітет, а також право на безмитне провезення багажу і звільнення від його огляду та ін. Дипломатичних агентів можна об'явити персоною нон-гра-та, але до них не можуть бути застосовані заходи відповідально-сті та інші заходи державного примусу.

Дещо меншим є обсяг консульських імунітетів і привілеїв. Імунітетом користуються також службовці міжнародних органі-зацій на підставі статутів цих організацій або спеціальних угод.

Поняття підзаконного нормативно-правового акта. Підзаконний нормативний акт центральних органів держави. Інститут контрасигнації

Підзаконний нормативно-правовий акт — акт, який видається відповідно до закону, на підставі закону, для конкретизації за-конодавчих розпоряджень та їх трактування або встановлення первинних норм.

Підзаконність нормативно-правових актів не означає "їх мен-шої юридичної обов'язковості. Вони мають необхідну юридичну чинність. Правда, їх юридична чинність не має такої ж загаль-ності та верховенства, як це властиво законам. Проте вони посі-дають важливе місце в усій системі нормативного регулювання, оскільки забезпечують виконання законів шляхом конкретизо-ваного нормативного регулювання всього комплексу суспільних відносин.

Підзаконні нормативні акти різняться за юридичною чинніс-тю. Юридична чинність підзаконних нормативних актів зале-жить від становища органів держави, які видають ці акти, Їх компетенції, а також характеру і призначення самих актів. Акт нижчої державної інстанції повинен знаходитися не лише «під законом», а й «під» нормативними актами усіх вищих держав-них органів, яким він покликаний відповідати. Наприклад, акти Міністерства освіти повинні відповідати не лише Закону про освіту, а й нормативним документам Президента, Кабінету Мі-ністрів, Міністерства фінансів.

Залежно від характеру норм, що приймаються (первинних чи повторних), підзаконні нормативні акти центральних держав-них органів можна поділити на дві категорії (групи):

Такі, що містять первинні (вихідні) норми, які встановлюють загальні основи правового регулювання (можуть видаватися безпосередньо на основі конституції, у цьому аспекті вони близькі до законів) | Такі, що містять вторинні (похідні) норми, що розкривають і конкретизують первинні норми, приймаються на їх підставі, спрямовані на їх виконання (відомчі акти)

Підзаконні нормативні акти, що містять первинні (вихідні) норми, які встановлюють загальні основи правового регулювання:—

укази і розпорядження Пре

зидента України, видані в межах його компетенції і обов'язкові до виконання на території України (ст. 106 Конституції України)— | акти (постанови) Верховної Ради України нормативного характеру. Як правило, це Постанови про порядок введення в дію того