5. Цивільне право і ділові звичаї, звичаї ділового обороту, правила моралі та моральні норми.

Під діловими звичаями розуміють правила поведінки, що склалися в цивільному обороті. Самі по собі ділові звичаї не є джерелами цивільного права. Однак в тих випадках, коли держава правовим актом санкціонує діловий звичай, від набуває юридичниї сили правової норми і входить в систему цивільного законодавства Гражданскоє право. Ч. 1. - М.: Тейс, 1996. - С. 33.. По діючому законодавству тільки окремі норми права для конкретних випадків передбачають можливість застосування ділового звичаю. Зокрема ст. 161 Цивільного кодексу України передбачає, що забавязання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк на підставі договору та у відповідності з законодавством, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до вимог що звичайно ставляться. Вимоги, що предявляються здебільшого походять з ділових звичаїв.

Правила моралі та моральні норми самі по собі теж не є джерелами цивільного права. Вказані правила стають джерелами цивільного права тільки тоді, коли вони закріплені в якому-небуть нормативному акті, що входить в систему цивільного законодавства. В цьому випадку правила моралі і моральні норми стають правовою нормою, втіленою в конкретній правовій нормі цивільного права. Так, в ст. 141 ЦК закріплено моральну норму про необхідність повернення найденої речі особі, яка її загубила, або її власнику.Однак, навіть не будучи джерелом цивільного права, правила моралі та моральні норми іноді набувають важливого значення для правильного розуміння цивільного законодавства і правильного розуміння цивільних норм закріплених в ньому.

6. Цивільне право і постанови судових пленумів, судова практика і судовий прецедент.

Пленум Верховного Суду України і Пленум Вищого Арбітражного Суду України розглядаюють узагальнені матеріали і дають в порядку судового тлумачення керівні розяснення з питань застосування законодавства. Тлумачення Пленуму Верховного Суду України обовязкові для всіх судів загальної юрисдикції. Вказані тлумачення є не нормативними актами а актами застосування права. Постанови судових пленумів повинні тільки тлумачити і розяснювати суть цивільного законодавства, а не створювати нові норми цивільного законодавства. Тому постанови судових пленумів не є джерелом цивільного права. Поряд з цим суди при вирішенні конкретних спорів громадян, повинні застосовувати конкретні норми цивільного права тільки в тлумаченні, що міститься у постанові відповідного пленуму. Тому учасники цивільних правовідносин керуються постановами пленумів і тоді коли справа недоходить до суду, що має надзвичайно важливе значення для забезпечення єдності розуміння і застосування цивільних законів на території України.

Питання застосування тлумачень судових пленумів є спірним. Деякі юристи вважають, що керівні розяснення, які містяться в постановах пленумів судів, слід вважати джерелами цивільного права Калмков Ю.Х. Вопрос применения гражданско-правовх норм. - Саратов. , 1976. - С. 31-45.. Підставою для такого твердження послужила та обставина, що в ряді випадків, пояснюючи зміст діючого законодавства, судові пленуми, фактично формулювали нове правило, яке відрізнялося від того що містилося в нормативному акті. Однак такі випадки траплялися дуже рідко і відносилися до анмальних явищ правової дійсності, на які неможна орієнтуватися при виясненні правової природи тлумачень судових пленумів. Переважаюча більшість згаданих розясненнь по своїй правовій природі є судовим тлумаченням діючого законодавства.

Не є джерелом цивільного законодавства і судова практика, під якою розуміється одинакове, багатократне вирішення судами тої самої категорії справ. Суддя, розглядаючи справу, по якому сформувалася судова практика, може винести і інше рішення, якщо переконаний, що судова практика, що склалася, суперечить закону. Поряд з цим судова практика має велике значення для вироблення одинакового розуміння і застосування судовими органами цивільного законодавства, без чого неможливо забезпечити законністть і правопорядок в суспільстві.

Не відноситься до джерел права і судовий прецедент, під яким розуміють рішення суду по конкретній справі. Таке рішення є обовязковим для осіб які приймають участь у даній справі. Він не має обовязкової сили для суддів, які розглядають аналогічну справу.

Таким чином, ми розглянули всі питання повязані з джерелами формуванням цивільного законодавства України. Виходячи з вищенаведеного можна зазначити, що другим по значимості джерелом цивільного права України, після Конституції, є закони - нормативні акти видані Верховною Радою України на основі Конституції.

Література.