Загальна характеристика наказного провадження

ПЛАН

ВСТУП.....................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. СУДОВИЙ НАКАЗ: ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ......................6

1.1 Поняття судового наказу...................................................................6

1.2. Ознаки судового наказу....................................................................8

1.3 Історія розвитку законодавства про судовий наказ......................14

РОЗДІЛ 2. ПІДСТАВИ НАКАЗНОГО ПРОВАДЖЕННЯ..........................20

РОЗДІЛ 3. ПОРЯДОК НАКАЗНОГО ПРОВАДЖЕННЯ...........................22

ВИСНОВКИ..........................................................................................................28

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА.............................................................................29

ВСТУП

Поява в цивільно-процесуальному законодавстві відомого раніше інституту судового наказу обумовлена переходом України до ринкових відносин, розвитком економічних зв’язків, збільшенням кількості укладених угод та договорів, а також здійснюваних операцій.

Зміна політичного ладу країни на демократизацію діяльності державних органів, спричинила відповідні зміни і в судовій системі України.

Конституцією закріплено право громадян на судовий захист і гарантованість даного права державою (стаття 55 Конституції).

В економічній та соціальній сфері, зокрема у спорах, що випливають з аліментних зобов’язань, трудових відносин, це право стало використовуватися все частіше. Адже не всі обов’язки з укладених угод, виконуються сторонами добровільно, не завжди вчасно виплачується зарплата, що веде до виникнення конфліктних, спірних ситуацій.

Поява цієї менш дорогої процедури, ніж позовне провадження, обумовлена також і тим, що рівень життя громадян в Україні не є високим. А це призводить до того, що соціально незахищені верстви населення просто не звертаються за судовим захистом своїх прав через високе державне мито.

Судовий наказ забезпечує більш швидке і ефективне здійснення правосуддя, особливо у таких категоріях справ, як стягнення аліментів, де затягування процесу, непотрібна тяганина ведуть до негативних наслідків.

Його дія полягає в оперативному і реальному відновленні порушених суб’єктивних прав. Використання в цивільному судочинстві спрощених правових процедур, таких як наказне провадження, надає процесу динаміки, підвищує ефективність і дієвість судового захисту.

Тому новим Цивільним процесуальним кодексом прийнятим 18 березня 2004 року, введена нова процедура судочинства – наказне провадження.

Причинами відновлення Інституту судового наказу, насамперед, є:

Судовий наказ є швидким засобом втілення в життя державного примусу, потенційна сила якого закладена в нормі матеріального права.

Проте, враховуючи те, що інститут судового наказу є нововведенням, слід відзначити, що разом з позитивними рисами цей інститут має і певні недоліки. Більш детально їх розглядають в своїх роботах такі автори, як Д.Луспенник “Наказне провадження: його цілі, процедура, проблеми та шляхи їх вирішення”, Щербак С. В. “Підстави видачі судового нака-зу”, О.Штефан “Наказне провадження у цивільному судочинстві України” та ін.

Таким чином, враховуючи наведені положення, а також відсутність реальної практики використання Інституту наказного провадження в українському судочинстві тема курсової роботи видається надзвичайно актуальною.

Мета курсової роботи – здійснити правовий теоретичний аналіз поняття, ознак та підстав застосування наказного провадження.

Завдання роботи. Виходячи з мети та для її досягнення постають наступні завдання:

1. Дослідити найбільш актуальні питання, що стосуються поняття та окремих ознак судового наказу, як окремої форми судового рішення.

2. Висвітлити сутність наказного провадження, його переваги та недоліки.

3. Провести юридичний аналіз Інституту наказного провадження як нового виду цивільного судочинства, що не мав ще практики застосування в незалежній Україні.

Об’єктом курсової роботи є правовідносини, які пов’язані з процесом видачі судового наказу, як окремої форми судового рішення. Предметом роботи є Інститут наказного провадження.

При дослідженні цієї теми були використані наступні методи: юридичний, діалектичний, історичний, методи порівняння та системного аналізу.

РОЗДІЛ 1. СУДОВИЙ НАКАЗ: ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.

Поняття та сутність судового наказу.

Поняття судового наказу і наказного про-вадження є новелою нового Цивільно-го процесуального кодексу (далі -ЦПК) України, що набув чинності одночас-но з набранням чинності Кодексу адміністративного судочинства України. Складність дослідження цієї проблеми по-лягає у відсутності наукових досліджень ук-раїнських учених-процесуалістів на рівні не лише монографій та дисертаційних робіт, а й навіть наукових публікацій. До російських процесуалістів-дослідників судового наказу слід віднести таких учених, як В. Решетняк, І. Черних, В. Аргунов, В. Жуйков.

При визначенні правової природи судо-вого наказу простежується тісний взаємо-зв’язок цивільного процесу і виконавчого провадження, зокрема сукупність правових норм, що регулюють відносини між судом, з одного боку, та заявником (кредитором), боржником - з іншого, які виникають при видачі судового наказу та є інститутом ци-вільного процесуального права, а регулюван-ня правовідносин, пов’язаних з примусовим виконанням судового наказу, здійснюється нормами законодавства про виконавче про-вадження.

Однак у судового наказу при цьому є особливість, що відокремлює його від інших судових актів, оскільки він одночасно є як актом, що постановляється органом судової влади та є процесуальним документом, так і виконавчим документом, що виконується органами державної виконавчої служби від-повідно до процедури виконавчого прова-дження [7,c.56].

Подібним документом суду є лише ухвала про забезпечення позову (за п. 1 ст. 152 ново-го ЦПК України - накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві та знаходяться у нього або інших осіб), що також є одночасно як підста-вою для виконання, так і виконавчим доку-ментом. Однак, на відміну від судового нака-зу, відповідна ухвала постановляється до ви-несення судом рішення, вона має особливості виконання та не завжди тягне за собою про-довження виконавчих дій і не є остаточною.

При вивченні цього питання заслуговує на увагу законодавче визначення судового наказу, що у ст. 95 ЦПК України представле-не в такому вигляді: судовий наказ є особли-вою формою судового рішення про стягнен-ня з боржника грошових коштів або витребу-вання майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. З цим визначенням не-можливо погодитись, оскільки поняття «су-дового наказу» і поняття «судового