ч. З ст. 88 проекту ЦПК судова по-вістка-повідомлення повинна бути вручена сторо-нам та іншим особам, які беруть участь у справі, завчасно, а судова повістка-виклик — з врахуван-ням того, що особи, які викликаються, мали до-статньо часу для явки в суд і підготовки до учас-ті в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за сім днів до судового засідання (у чинному ЦПК — за п'ять днів, ст. 91). Якщо судом відпо-відачу на співбесіді на стадії підготовки справи до судового розгляду не була вручена копія позовної заяви з доданими до неї документами, то при ви-клику до судового засідання вони повинні бути йому надіслані разом з судовою повісткою.
Проект ЦПК (ч. 4 ст. 88) встановлює два спо-соби надіслання судової повістки: поштою або че-рез розсильних. Слід визнати позитивним новелу проекту ЦПК про надіслання судової повістки по-штою рекомендованим листом із повідомленням, хоча це положення ЦПК не відповідає фінансо-вим можливостям держави, яка недостатньо фі-нансує судову владу. Саме через це здається, що не приживе інститут розсильних, наразі у судах таких штатних одиниць немає. Разом з тим, інше положення про надіслання судових повісток, а саме: право суду за згодою сторони чи її предста-вника видати йому судову повістку для вручення іншій стороні у процесі, слід визнати не дуже вда-лим, оскільки судова практика свідчить про непо-одинокі зловживання недобросовісної сторони цим правом.
Глава 8 проекту ЦПК, яка регулює порядок надіслання та вручення особам, які беруть участь у справі, судових повісток, значно змінює той порядок, що існує в чинному ЦПК, і спрямова-ний на усунення тяганини при розгляді справи. Так, надається право повідомляти таких осіб те-леграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Вважається, що судова повістка, яка вручена представникові сторони у справі за його згодою, є врученням такої повістки самій сторо-ні. Оскільки проект ЦПК надає право позиваче-ві за свій рахунок вручати встановленим ЦПК по-рядком іншій стороні судові повістки, тобто пози-вач буде нести відповідні затрати. Позитивним у проекті Кодексу слід визнати і віднесення до" су-дових витрат сум, витрачених у зв'язку з розгля-дом справи (п. 5 ч. З ст. 93, ст. 101 проекту ЦПК). Здається, що не викликає заперечення, що до цих витрат належать такі, що пов'язані з викликом сторін у судове засідання.
Спірною є новела про повідомлення відпові-дача, місце проживання і місцезнаходження яко-го позивачу невідоме (навіть після його звернен-ня до адресного бюро і органів внутрішніх справ), шляхом дачі оголошення у пресі. При цьому дру-кований орган, в якому вміщуються такі оголошення, визначається Кабінетом Міністрів Украї-ни. При дотриманні названого порядку відповідач вважається повідомленим про час та місце судо-вого засідання. Однак такі повідомлення у пресі не всі читають, і навряд чи власникам друкованих видань це вигідно.
Проект ЦПК теж регулює порядок вручення судових повісток особам, які беруть участь у спра-ві, у випадках: їх відсутності за місцем проживан-ня; відмови одержати повістку; якщо їх місце пе-ребування невідоме та інші випадки.
Третьою умовою, що дає право на ухвалення заочного рішення є відсутність поважних причин неявки відповідача в судове засідання. У разі якщо відповідач повідомить причини неявки, які судом будуть визнані поважними, останній відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених для її розгляду (ст. 168 проекту ЦПК). Слід зазначи-ти, що в цій нормі закладені два фактора: об'єк-тивний і суб'єктивний. Зміст першого фактора включає обставини, які перешкоджають відпові-дачеві з'явитися до суду. Суть другого — це те, що наявність об'єктивно існуючої обставини повинна бути доведена до суду. Якщо поважна причина іс-нує, але вона до суду не доведена, застосування цієї норми ЦПК недопустиме, оскільки суд не зобов'язаний з'ясовувати причину неявки сторо-ни до суду. Разом з тим, питання про визнання причини неявки поважною є розсудом суду.
Наступною четвертою умовою для ухвалення заочного рішення законодавець зазначає — згоду на це позивача. Які ж проблеми у суддів можуть виникнути при з'ясуванні цього питання?
Насамперед необхідно зазначити, що при неявці в судове засідання відповідача належним чином повідомленого, суддя повинен роз'яснити позивачеві право на розгляд справи як у звичай-ному порядку, так і у заочному провадженні. При цьому суду обов'язково слід вказати йому на осо-бливості та правові наслідки того чи іншого про-вадження. Право вибору порядку розгляду спра-ви залежить лише від позивача і таке волевиявлен-ня повинно бути виражене чітко і ясно. Всі дії треба фіксувати в журналі судового засідання. Тобто недопустимо ухвалювати заочне рішення, якщо від позивача надійшло прохання про розгляд справи за його відсутності, а відповідач не з'яви-вся, оскільки неможливо позивачу роз'яснити наслідки розгляду справи в заочному провадженні й з'ясувати його волевиявлення. Однак якщо по-зивач просить розглянути справу за його відсутно-сті і одночасно припускає, що відповідач не з'яв-иться, й у цій заяві дає згоду на ухвалення заоч-ного рішення, на мою думку, немає перешкод для його ухвалення.
Виникає проблема у випадку, коли позов пред'являє прокурор чи інший орган або особа в інтересах іншої особи (статті 46, 47 проекту ЦПК). Закон наділяє ці органи всіма процесуальними правами сторони, за винятком права закінчувати справу мировою угодою. Чи вправі вони дати зго-ду на ухвалення заочного рішення? Здається, що у тих випадках, коли справа порушується на за-хист державних чи громадських інтересів і відсу-тня конкретна особа, чиї інтереси порушені, за-значені особи мають право дати згоду на ухвален-ня заочного