Особливості правозастосовчої діяльності органів прокуратури у сфері екології
Реферат на тему:
Діяльність органів прокуратури в сфері екології
Правоохоронну діяльність у сфері екології здійснюють багато суб'єктів, у тому числі й правоохоронні органи нашої держави, до яких, зокрема, належить прокуратура. Відповідно до ст. 37 Закону України від 25 червня 1991 р. «Про охорону навколишнього природного середовища» органи прокуратури, здійснюючи нагляд за додержанням зако-нодавства у розглядуваній нами сфері, застосовують форми і методи, притаманні діяльності прокуратури в цілому: внесення протестів, порушення кримінальних справ, інформування компетентних органів про екологічні правопорушення збоку посадових та інших осіб з метою притягнення а у встановленому порядку до дисциплінарної або адміністративної відповідальності, звернення до судів або до арбітражних судів з позо-вами про відшкодування шкоди, заподіяної екологічними правопорушеннями. Однак у цій статті головна увага приділена правозастосовчій діяльності органів прокуратури, пов'язаній з цивільно-правовими відносинами.
Прокурорський нагляд за дотриманням законів у сфері екології України здійснюється нині у двох основних напрямках:
- аналіз та оцінка екологічного стану в країні;
- аналіз та оцінка стану законності у сфері екології.
Оскільки поряд з прокурорським наглядом спеціальні органи екологічного конт-ролю здійснюють постійний державний контроль за застосуванням законів і відомчих актів, що стосуються охорони навколишнього природного середовища, існує потреба у з'ясуванні смислу таких понять, як «контроль» і «нагляд».
Як зазначено в літературі, здійснення екологічного контролю — це регламентована законодавством діяльність державних органів і спеціалізованих формувань екологічних громадських органів, спрямована на спостереження і перевірку додержання юридич-ними і фізичними особами вимог екологічного законодавства, а також застосування заходів запобігання екологічним правопорушенням. На відміну від контролю нагляд означає перевірку, а також спостереження з метою перевірки. Отже, він має більш вузьку сферу застосування, ніж контроль. У класичному вигляді, як самостійний вид контрольної діяльності нагляд в Україні представлено як прокурорський нагляд, що є діяльністю прокуратури по додержанню і правильному застосуванню на її території законів.
Прокуратура займається лише одним — перевіркою відповідності поведінки гро-мадян і юридичних осіб чинним законам. У її документах міститься вказівка на юридичний факт, що свідчить про порушення, на невиконання закону (у вигляді прийняття неправомірного нормативного акта або вчинення незаконних дій), наводя-ться посилання на порушений закон. У разі необхідності роз'яснюється смисл пору-шення. Інших вказівок чи рекомендацій у цих документах немає. А контролюючі органи дають обов'язкові до виконання вказівки.
Цілі та напрями прокурорської діяльності закріплені у ст. 5 Закону України від 5 листопада 1991 р. «Про прокуратуру». У цьому акті визначено умови становлення прокурорського нагляду в нашій державі. Однак ст. 121 Конституції України фактично позбавила органи прокуратури функцій здійснення попереднього слідства і загального нагляду. Водночас згідно з розділом XV Конституції «Перехідні положення» ці функції залишені за зазначеними органами до введення в дію законів, які мають регулювати діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, які повинні регулювати її функціонування.
Уявляється, що вказаний припис за нинішнього стану справ у сфері екології навряд чи можна визнати оптимальним. Тому не випадково навколо питання про загальний нагляд точиться багато дискусій. Одні науковці та практичні працівники вважають, що наглядові функції мають виконувати суди, а інші схиляються до того, що їх треба залишити за органами прокуратури, оскільки вони здійснюють нагляд за додержанням законодавства найбільш кваліфіковано і цілеспрямовано.
У судженнях прибічників як першої, так і другої точки зору є раціональні міркування, які заслуговують на увагу. Однак треба враховувати, що для того, щоб суспільство, природоохоронні та інші органи здійснили докорінну перебудову своєї діяльності, потрібен досить тривалий строк. Нині ж суди перевантажені розглядом справ різних категорій. Тому прокурорський нагляд доцільно зберегти до значного поліпшен-ня екологічної ситуації в нашій країні, забезпечення безумовного додержання усіма екологічного законодавства. З урахуванням цього навряд чи виправдано визначати конкретні строки дії прокурорського нагляду.
Водночас, на нашу думку, є раціональне зерно і в пропозиціях щодо здійснення наглядових функцій судами. Уявляється, що треба гарантувати особам, які оспорюють дії органів прокуратури, право звертатися до суду, якщо, на їх погляд, під час здійснення прокурорського нагляду були допущені якісь порушення.
Завдання прокуратури у розглядуваній нами сфері випливають з її головної функції — здійснення нагляду за точним й однаковим виконанням усіма чинних законів. У межах цих завдань екологічну функцію прокуратури можна охарактеризувати як діяль-ність по здійсненню нагляду за додержанням і виконанням законів і підзаконних актів у галузі охорони навколишнього природного середовища, природокористування та забезпечення екологічної безпеки. При цьому предметом нагляду є як нормативно-пра-вовий акт, застосовуваний відповідним органом, з точки зору його відповідності закону, так і дії (бездіяльність) по застосуванню закону чи підзаконного акта.
Правовий механізм прокурорського реагування є багатоаспектним. Він включає в себе внесення приписів і подань щодо усунення порушень закону, причин останніх та умов, що сприяли цим порушенням. Однак найбільш поширеною та дійовою формою є принесення протесту. Він приноситься на такий, що суперечить закону, правовий акт, і надсилається органу або посадовій особі, які видали цей акт, чи до суду.
Треба зазначити, що акти прокуратури не створюють нових норм права. Вони містять вимоги індивідуального характеру, спрямовані на виникнення, зміну і припи-нення конкретних правовідносин (наприклад, природні об'єкти повертаються за їх належністю без відшкодування витрат, здійснених за час незаконного користування ними, а все, незаконно одержане за угодою, стягується у дохід власника). Зазначені акти