Як свідчить досвід, підхід до питання про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, має бути ретельним. Це пов'язано насамперед з тим, що при обчисленні збитків, завданих екологічним об'єктам, органи прокуратури, які керуються при цьому встановленими компетентними органами таксами, правилами, методикою тощо, що враховують особливості природних об'єктів, мають чітко вста-новлювати ті випадки, коли необхідний висновок екологічної експертизи, проведення якої передбачено Законом України від 9 лютого 1995 р „Про екологічну експертизу” Крім того, треба враховувати, що на відміну від економічної шкоди, яку в принципі завжди можна відновити, екологічна шкода поділяється на відновну, невідновну, відносно- або важ-ковідновну. Сказане вище породжує труднощі при обчисленні збитків.

Грошова оцінка екологічної шкоди передбачає не тільки визначення затрат на відновлення порушеного навколишнього природного середовища, відтворення природ-них ресурсів, а й обчислення тих екологічних втрат, які на даному етапі розвитку людства є невідновними або важковідновними. Зокрема, згідно з Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим поста-новою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р., при цьому беруться до уваги не тільки збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, а й неодержані доходи, якщо вони обгрун-товані. При пред'явленні прокурорами позовів про відшкодування екологічної шкоди до позовних заяв мають додаватись відповідні розрахунки спеціалістів та інші необхідні документи.

Відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, реа-лізується через механізм компенсаційної та майнової відповідальності, застосовуваної за наявності такої шкоди, її особливості обумовлені природним походженням об'єктів природи, відсутністю їх вартості з точки зору затрат людської праці. Тому при покла-денні такої відповідальності застосовується обчислення шкоди з використанням зат-верджених такс — умовних одиниць її визначення.

При стягненні шкоди треба керуватися насамперед положеннями екологічного законодавства про порядок її відшкодування. Однак якщо якісь питання не врегульовані його нормами, необхідно застосовувати додатково (субсидіарно) норми цивільного законодавства. У позовних заявах прокурорів має бути чітка вказівка насамперед на норми екологічного законодавства, а в разі потреби — й на норми цивільного законо-давства.

Юридичне обгрунтовані позовні вимоги дозволяють судам оперативно й правильно розглядати їх. Як свідчить практика, наявність відповідних матеріалів в суді сприяє прискоренню вирішенню справ. При цьому в багатьох випадках шкода відшкодовується добровільно до розгляду справи в судовому засіданні, а отже, відпадають підстави для її примусового стягнення.

Згідно з екологічним законодавством позови про відшкодування шкоди, заподіяної екологічними правопорушеннями, крім органів прокуратури можуть пред'являти спе-ціальні природоохоронні органи. У зв'язку з цим іноді спостерігається дублювання у правозастосовчій діяльності вказаних органів, що зумовлює необхідність подальшої теоретичної розробки на законодавчому рівні цього питання.

Досвід переконливо доводить, що якщо за характером порушення екологічного законодавства немає потреби у порушенні кримінальної справи, з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, повинні займатися органи спеціальної компетенції. А прокуратура має подавати їм методичну допомогу у цьому питанні.

Нині обґрунтовується доцільність створення в системі органів прокуратури нових підсистем, зокрема організації спеціалізованих природоохоронних прокуратур та прий-няття положень про них. В Україні вже створено кілька десятків природоохоронних прокуратур на правах міжрайонних, а у найбільш несприятливих з екологічної точки зору регіонах — на правах обласних прокуратур. У деяких прокуратурах утворені підрозділи по нагляду за виконанням природоохоронного законодавства або ці функції покладено на конкретних осіб.

Практика створення природоохоронних прокуратур заслуговує на увагу, оскільки їх працівники найбільш кваліфіковано здійснюють нагляд за додержанням екологічного законодавства, яке є багатогранним. Однак при цьому виникає потреба у чіткому розмежуванні загальної і спеціальної компетенції цих прокуратур. Доцільно розробити Положення про природоохоронну прокуратуру, яке має бути затверджене наказом Генерального прокурора України. Це сприяло б усуненню дублювання під час здійс-нення цими прокуратурами їх правомочності, більш оперативному виявленню порушень у сфері екології.

Використані джерела:

Конституція України. Київ // Преса України. 1997 р.

Закон України від 25 червня 1991 р. «Про охорону навколишнього природного середовища» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — N° 41. — Ст. 546

Закон України від 5 листопада 1991 р. «Про прокуратуру» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 53 — Ст. 793.

Закон України від 9 лютого 1995 р "Про екологічну експертизу” // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 8. - ст. 54.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим поста-новою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284 // ЗП України. — 1993. — № 10. — Ст. 193.

Котелевець А. Особливості правозастосовчої діяльності органів прокуратури у сфері екології // Право України. – 1998. – №11. – с. 65 – 67.