Норми Директиви РЄС від 9 грудня 1996 р. спрямовані на по-передження великих (значних) аварій, пов'язаних з небезпечними речовинами, та обмеження їх шкідливих наслідків для людей і на-вколишнього середовища. З метою забезпечення послідовним та ефективним способом високих рівнів захисту в країнах Співтова-риства застосовуються без будь-якого обмеження

Внутрішньоправове регулювання екологічної безпеки

Останніми роками в екологічному законодавстві України прийнято значну кількість правових актів, що містять норми щодо забезпечення екологічної безпеки населення та навколишнього се-редовища (довкілля).

Одним з перших актів, у якому проголошено необхідність дба-ти про екологічну безпеку громадян, генофонд нації та її молоде покоління, є Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. Визначаючи необхідність дбати про екологічну безпеку громадян, генофонд народу та його молодого поколін-ня, Україна взяла на себе обов'язок самостійно встановлювати порядок використання природних ресурсів, забороняти будівниц-тво та припиняти функціонування будь-яких підприємств, уста-нов, організацій та інших об'єктів, які створюють загрозу еко-логічній безпеці, мати свою національну комісію радіаційного захисту населення.

Питання екологічної безпеки закріплені в ст. 16, 49, 50 та інших Конституції України.

Питання забезпечення екологічної безпеки людини та навколишнього середовища знайшли також відображення в Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» та інших законодавчих актах, пов'язаних з охороною здоров'я населення, зокрема в сфері виробництва, захистом населення від небезпечного впливу шкідливих хімічних, фізичних та біологічних чинників і умов праці та проживання.

Найбільш повно питання екологічної безпеки передбачені в Законі України «Про охорону навколишнього природного середови-ща», а саме в спеціальному розділі про заходи забезпечення еко-логічної безпеки (ст. 50-59), а також інших розділах і статтях, що стосуються:

екологічного законодавства, основних принципів, об'єктів охорони та екологічних програм (ст. 1, 3, 5, 6);

екологічних прав і обов'язків громадян (ст. 9-12);

повноважень органів законодавчої влади та місцевого са-моврядування (ст. 13-15), органів управління (ст. 18-20), органів екологічного контролю та нагляду (ст. 35-40);

надзвичайних екологічних ситуацій (ст. 65-66 розділу XII);

відповідальності за порушення норм екологічного законо-давства (ст. 68-70) та ряд інших.

До системи законодавства в галузі екологічної безпеки нале-жать також законодавчі акти в галузі санітарно-епідемічного бла-гополуччя населення (санітарної безпеки), радіаційної та ядерної безпеки, а також законодавство в галузі ліквідації наслідків Чор-нобильської катастрофи та інших природних і техногенних над-звичайних екологічних ситуацій. Найголовнішими з них є такі: в галузі забезпечення санітарної безпеки Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Закон України «Про якість і безпеку продуктів харчування та продовольчої сировини»,і ряд інших.

До законодавчих актів, які регулюють екологічну безпеку, належать закони України від 2 березня 1995 р. «Про пестициди і агрохімікати», від 8 лютого 1995 р. «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про відходи» та інші.

Надзвичайно важливе значення для забезпечення екологічної безпеки мають такі законодавчі акти, як закони України від 16 берез-ня 2000 р. «Про правовий режим надзвичайного стану», від 3 лютого 1993 р. «Про цивільну оборону», від 8 червня 2000 р. «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» і ряд інших.

Вимоги по забезпеченню екологічної безпеки передбачені в Основних напрямах державної політики в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки від 5 березня 1998 р., у постановах Верховної Ради України від 1 серпня 1990 р. «Про невідкладні заходи щодо захисту громадян України від наслідків Чорнобильської катастрофи», від 16 січня 1997 р. «Про концепцію (основи державної політики) національної безпеки України» та ряді інших.

Надзвичайно важливим для забезпечення екологічної безпеки є Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. (додаток) та ряд інших нормативно-правових актів а також Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємст, установ, організацій і об’єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища від 29 жовтня 1991 р.

Використані джерела:

Угода між урядом СРСР і урядом США про співпрацю в області охорони навколишнього середовища 1972 р. / Міжнародне публічне право “Збірник документів в 2-х томах” К., 1996.

Конвенція між урядом СРСР і урядом Японії про охорону перелітних птахів і птахів, що знаходяться під загрозою зникнення, і середовища їх їх існування, 1973 р. / Міжнародне публічне право “Збірник документів в 2-х томах” К., 1996.

Угода між урядом СРСР і урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про співпрацю в області охорони навколишнього середовища 1974 р. / Міжнародне публічне право “Збірник документів в 2-х томах” К., 1996.

Угода між урядом СРСР і урядом Франції про співпрацю в області охорони навколишнього середовища 1974 р. Аналогічні угоди були укладені СРСР з Бельгією (1975 р.), Норвегією (1988 р.), Швецією (1989 р.), Канадою (1989 р.), КНР (1989 р.), КНДР (1987 р.) / Міжнародне публічне право “Збірник документів в 2-х томах” К., 1996.

Меморандум про взаєморозуміння між урядом СРСР і урядом Канади про наукову співпрацю в області досліджень водних систем 1989 р. / Міжнародне публічне право “Збірник документів в 2-х томах” К., 1996.

Конвенція між урядом СРСР і урядом Індії про охорону перелітних птахів 1984 р. / Міжнародне публічне право “Збірник документів в 2-х томах” К., 1996.

Конвенція по запобіганню забруднення моря скидами відходів і інших матеріалів 1972 р. / Міжнародне публічне право “Збірник документів в 2-х томах” К., 1996.

Конвенція про водно-болотяні угіддя, що мають міжнародне значення 1971 р. /