Без сумніву, ця частина процесуальних норм, як уже зазначалось, істотно відрізняється від норм, що забезпечують функціонування публічної адміністрації. Але правила розгляду публічно-правових спорів у судах залишаються, згідно з вітчизняними дефініціями, процесуальними нормами. Таку позицію можна підтвердити і зарубіжним досвідом. Наприклад, в американському Федеральному законі про адміністративну процедуру 1946 року поряд із нормами, що регулюють діяльність адміністративних органів, містяться і норми щодо судового перегляду рішень публічної адміністрації.
І тут ми підходимо до ще складнішого питання співвідношення понять ???адміністративне право” та ???адміністративно-процесуальне право”. Станом на сьогодні адміністративне право в Україні є конгломератом матеріальних та процесуальних норм. Тобто, адміністративно-процесуальне право є складовою частиною адміністративного права в цілому. і перед представниками адміністративно-правової науки окреслюються три перспективи:
задекларувати і відокремити нову галузь права – адміністративно-процесуальне як сукупність норм, що забезпечують порядок функціонування як публічної адміністрації, так і адміністративних судів;
виділити в окрему галузь лише норми, які встановлюють порядок розгляду публічно-правових спорів в судах;
об‘єднати як матеріальні, так і процесуальні норми, що регулюють організацію і діяльність публічної адміністрації та адміністративних судів під єдиною вивіскою ???Адміністративне право”.
На думку автора цих рядків, останній варіант є достатньо привабливим з огляду на нейтральну назву (не містить посилання на характер норм – матеріальних чи процесуальних). Проте зрозуміло вже зараз, що у будь-якому випадку процесуальні норми, що забезпечують функціонування органів публічної адміністрації та адміністративних судів є і будуть предметом окремих досліджень та нових спеціальних навчальних курсів.
Наприкінці відзначимо, що вищевикладене є лише окресленням проблематики та має на меті розпочати дискусію щодо впорядкування позицій представників адміністративно-правової науки та наступного узгодження викладу дисциплін адміністративно-правового циклу. Адже достатньо обгрунтована доктрина повинна бути передумовою наступного правового регулювання, і, щонайважливіше, практики реалізації адміністративно-процесуальних норм.