Україна: вітчизняна модель адміністративної юстиції

У зв’язку з недосконалим механізмом правового регулювання суспільних відносин у сфері судового захисту прав людини і громадянина, специфікою розгляду справ, що випливають з адміністративно-правових відносин, виникла необхідність у створенні нових організаційно-правових форм і забезпеченні особливої кваліфікації суддів у цій галузі права. Саме тому і з огляду на роль суду в кампанії з виборів Президента України 2004 р. та пов’язані з нею події, а також напередодні виборів народних депутатів і депутатів місцевих рад 2006 р. необхідно якнайшвидше сформувати адміністративну юстицію, однією із цілей якої є здійснення політики стримування і противаг у взаємовідносинах між різними гілками влади, повноцінний захист прав та свобод людини і громадянина в Україні. Із запровадженням такої юстиції остання матиме деякі переваги перед системою загальних і господарських судів у питаннях розгляду адміністративних справ, пов’язаних насамперед із виборами глави держави, депутатів усіх рівнів, проведенням референдумів, оскарженням контрольних функцій держави, а також належним судовим захистом прав, свобод і законних інтересів громадян у сфері державного управління та місцевого самоврядування.

Процес законодавчого закріплення національної організаційної моделі адміністративної юстиції розпочався в Україні в 2001 р. у зв’язку з проведенням «малої судової реформи».

Складність проблем, що виникають у ході створення адміністративної юстиції на засадах європейської моделі принципів адміністративного права, значною мірою є наслідком того типу організації державної влади, котрий був панівним в Україні протягом тривалого часу до проголошення державної незалежності. У Конституції України закладено підвалини для встановлення нового типу відносин між державою, а особливо органами державної влади, органами самоврядування і громадянами.

Адміністративна юстиція в демократичній, правовій державі уособлює собою механізм захисту від незаконного втручання органів державної влади, їх посадових осіб в особисте життя громадян. При цьому кожен громадянин вправі вирішувати спір не лише з будь-якою фізичною чи юридичною особою, а й з державою. Це надзвичайно важлива конституційна норма, яка захищатиме законні права, свободи та інтереси громадян.

Правова держава зобов’язана гарантувати суб’єктивні права громадянина у його відносинах з адміністративними органами, що також є підставою для створення адміністративної юстиції в Україні, яка б, з одного боку, захищала суб’єктивні права громадян, а з другого - забезпечувала з допомогою своєї судової практики законність у діяльності органів державної влади і таким чином сприяла б зміцненню правопорядку в державі та розвитку управлінської діяльності, підвищенню її якості. Отже, органи державної влади отримують в особі адміністративної юстиції не структуру, котра їм протистоятиме, а інститут, що сприятиме поліпшенню їх роботи шляхом виправлення правових помилок у процесі їх діяльності.

Однак слід підкреслити, що призначення адміністративної юстиції має полягати тільки у здійсненні правового контролю, а не в контролі за доцільністю управлінської діяльності. Адміністративно-правовий захист має бути саме судовим правовим захистом, оскільки суди найбільше відповідають принципам незалежності та неупередженості, дотримуватись яких зобов’язані правозахисні органи.

На підставі ст. 55 Основного Закону шляхом створення адміністративної юстиції буде не тільки зміцнено правопорядок у сфері управлінської діяльності, а й надано можливість окремому індивідууму реалізувати свої права у відносинах з органами державної влади шляхом оскарження їхніх неправомірних рішень, дій чи бездіяльності. Більше того, і це дуже важливо, формуючи адміністративну юстицію, необхідно передбачити також механізм захисту законних інтересів і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Що ж таке адміністративна юстиція, чи існує вона зараз в Україні?

На законодавчому рівні поняття «адміністративна юстиція» ще не визначено, немає єдиного підходу щодо цього й у фаховій літературі. Різні автори розуміють її як:

- особливий порядок вирішення адміністративно-правових спорів судами та іншими уповноваженими на те державними органами (згідно з таким підходом до визначення поняття «адміністративна юстиція», до неї належить розгляд публічно-правових спорів не тільки судами, а й іншими державними органами. У цьому випадку термін justitia розуміється як справедливість, тобто справедливість при вирішенні спорів може бути забезпечена не лише судами, а й адміністративними органами при розгляді скарг громадян у сфері адміністративної діяльності);

- самостійна галузь правосуддя, завданням якої є вирішення судами спорів між громадянами та органами управління (адміністрацією) або між самими органами управління, тобто адміністративне судочинство (такий підхід дещо вужчий від попереднього - до поняття «адміністративна юстиція» віднесено тільки судовий порядок вирішення публічно-правових спорів, тобто адміністративна юстиція є діяльністю виключно судовою. Відповідно термін justitia розуміється як правосуддя, що згідно з положеннями сучасної правової доктрини здійснюється виключно судами);

- не тільки особливий вид судочинства, а й система спеціалізованих судів або спеціальних судових підрозділів, які здійснюють адміністративне судочинство (відповідно до такого підходу адміністративна юстиція є не будь-яким вирішенням публічно-правових спорів,

а тільки таким, що здійснюється спеціально утвореними для цього судовими органами - окремими судами чи спеціалізованими структурними підрозділами загальних судів, тобто обов’язковою ознакою адміністративної юстиції є наявність у судовій системі адміністративних судів або адміністративних палат у системі судів загальної юрисдикції).

Якщо взяти до уваги першу і частково другу позицію щодо визначення поняття «адміністративна юстиція», то можна зробити висновок, що адміністративна юстиція в Україні є, але вона перебуває на початковому етапі розвитку. Це підтверджується й тим, що хоча чинним законодавством і передбачено порядок провадження у справах, котрі виникають з адміністративно-правових відносин (глави 29-32 Цивільного процесуального кодексу України; далі - ЦПК, глави