24-27 Господарського процесуального кодексу України; далі - ГПК), в тому числі - оскарження у сфері управлінської діяльності (гл. 31-А ЦПК, Закон від 2 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР «Про звернення громадян»; далі - Закон «Про звернення громадян»), однак розгляд цих справ у судах здійснюється як за принципами цивільного, так і за принципами господарського судочинства. Але якщо у першому з них передбачено деякі процесуальні особливості, притаманні адміністративно-правовим відносинам, то в господарському судочинстві суд керується лише нормами господарського процесу. Тому в судовій практиці трапляються випадки неоднакового застосування загальними та господарськими судами одних і тих самих норм матеріального й процесуального права, різні підходи при вирішенні питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про встановлення або доведеність обставин (фактів), і це при тому, що предметом дослідження в судах можуть бути одні й ті ж правовідносини.
Слід також зазначити, що Верховна Рада України 17 липня 1997 р. прийняла Закон № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», і цей нормативний акт є тепер частиною національного законодавства. У статтях 2, 6, 13 зазначеної Конвенції закріплено право громадян на судовий захист своїх прав і свобод від порушень, допущених суб’єктами оскарження у сфері управлінської діяльності. Це право конкретизовано в низці інших законів України.
Однак розвиток вітчизняної адміністративної юстиції має відбуватися з урахуванням не тільки міжнародного законодавства і досвіду, а й традицій національної правової системи, на основі вже наявних елементів адміністративної юстиції. Розвиток зазначеної юстиції як складової адміністративної та судової реформ має відбуватися за такими етапами:
- реформування системи судів відповідно до Конституції, в тому числі запровадження системи адміністративних судів;
- правове забезпечення правосуддя, прийняття законодавства, що комплексно б регулювало питання у сфері адміністративно-юрисдикційної компетенції;
- організаційне, матеріально-технічне, кадрове та інше забезпечення діяльності адміністративних судів.
Створення системи адміністративних судів з метою повноцінного судового захисту прав і свобод громадян у сфері виконавчої влади задекларовано ще у 1992 р. з прийняттям Концепції судово-правової реформи в Україні (Постанова Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р. № 2296-ХІІ «Про Концепцію судово-правової реформи в Україні»). Але реальне запровадження системи адміністративних судів стало можливим лише після прийняття 7 лютого 2002 р. Закону № 3018-ІІІ «Про судоустрій України» (далі - Закон «Про судоустрій України»), в якому визначено правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в державі, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлено загальний порядок забезпечення діяльності судів та врегульовано інші питання судоустрою.
Відповідно до вимог цього Закону протягом трьох років, тобто в період з 1 червня 2002 р. по 1 червня 2005 р., необхідно запровадити систему спеціалізованих адміністративних судів, що є новим явищем у судовій системі України.
У Законі «Про судоустрій України» передбачено поетапну побудову системи адміністративних судів: на першому етапі - створення Вищого адміністративного суду України та Судової палати у адміністративних справах Верховного Суду України, запровадження спеціалізації суддів з розгляду справ адміністративної юрисдикції, в тому числі утворення судових колегій в місцевих та апеляційних адміністративних судах; на другому і третьому етапах - створення місцевих окружних та апеляційних регіональних адміністративних судів.
На реалізацію цих положень Президент України 1 жовтня 2002 р. видав Указ № 889/2002 «Про Апеляційний суд України, Касаційний суд України та Вищий адміністративний суд України», в якому йдеться про створення Вищого адміністративного суду України. У державному бюджеті, затвердженому на 2003 і 2004 рр., були передбачені видатки на здійснення правосуддя зазначеним судом, але ці бюджетні призначення залишилися невикористаними, а фактично створений Вищий адміністративний суд України протягом цих двох років так і не зміг почати роботу.
Не пришвидшило цей процес й обрання Верховною Радою України дев’яти суддів цього суду, які не мали можливості приступити до виконання своїх професійних обов’язків протягом всього 2004 р., оскільки без призначення Президентом України Голови цього суду неможливо було реалізувати цілий комплекс заходів організаційного характеру. На жаль, процедура призначення на цю посаду, незважаючи на погодження кандидатури у Раді суддів України і відповідного подання Голови Верховного Суду України, затягнулася на цілий рік, хоча вже спливав трирічний термін, відведений у Законі «Про судоустрій України» для запровадження системи спеціалізованих адміністративних судів в Україні. І лише в грудні 2004 р. було призначено Голову Вищого адміністративного суду України. Таким чином, перший етап - створення і становлення Вищого адміністративного суду України - затягнувся на три роки, протягом яких мали бути створені та функціонувати також місцеві й апеляційні адміністративні суди. Тобто розд. VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про судоустрій України» щодо побудови апеляційних та місцевих судів стосовно перехідного періоду до введення в дію процесуального закону втратив актуальність та нормативне наповнення.
Через ці обставини доводиться корегувати нові терміни реалізації другого та третього етапів формування системи адміністративних судів, а саме: створення місцевих та апеляційних регіональних адміністративних судових інстанцій. Згідно з розд. VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» проекту Адміністративного процесуального кодексу України (далі - АПК), який підготував Комітет Верховної Ради України з питань правової політики (далі - Комітет) до третього читання 1, початок роботи Вищого адміністративного суду та апеляційних судів щодо здійснення ними правосуддя планується у ІІ