Міністерство освіти і науки України

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»

Івано-Франківська філія

Кафедра «Правознавство»

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Навчальна дисципліна

«Професійна етика юриста»

Тема №66:

«Професійна етика адвоката»

Виконала:

Ст. 3 курсу гр.ПЗз – 31

Джичка Д.Р.

Перевірив:

Судак І.М.

Івано-Франківськ – 2008

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. Культура особистості Юриста…………………………………….…..4

РОЗДІЛ 2. Соціальне призначення і моральний сенс юридичної професії….…6

РОЗДІЛ 3. Визначення змісту і завдань професійної етики юриста…..…….…12

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..…16

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………….….17

ВСТУП

Етика – не моралізаторство й не читання моралі, наївно вважати, що знайомство з нею зробить погану людину хорошою. Реальна орієнтація на позитивні моральні цінності зумовлюється передусім не пропагандою етичних знань, а загальним станом культури і власним рішенням, власними вольовими зусиллями людей, чоловіків і жінок, для котрих нестерпно принижувати власну гідність, скніти в бездуховності. Однак якщо вже людина обрала шлях відповідальності й добра – для неї не може бути байдужим досвід інших людей, що в різні часи і в різних країнах теж обирали його, теж билися над одвічними проблемами людського духу. Ні любові, ні прагнення до добра навчити неможливо, проте коли вони вже є – душа людини розширюється, розкривається для знань.

Пряме завдання етики – допомогти наблизитися до рівня, досягнутого культурою людства в осмисленні хвилюючих нас моральних проблем, і разом з тим. Повніше й виразніше усвідомити неповторність власної ситуації, необхідність творчого зусилля власної волі та думки.

Діяльність працівників юридичної професії як су-спільно значуща, необхідна державі і її громадянам, має бути прозорою і у процесі, і за результатами, підконтроль-на громадській думці. Дотримання ними моральних вимог (норм), правових норм чи відхід від них, справедливість чи несправедливість рішень, що приймаються, обґрунто-ваність чи необґрунтованість дій і т. ін. у розвинутих су-спільствах завжди контролюється і оцінюється громадсь-кою думкою.

РОЗДІЛ 1. Культура особистості Юриста

Творцем, носієм культури є людина. Культура як інтег-ральне поняття відбиває якісний бік людської діяльності, її творчий характер, мотивацію і стимуляцію соціальної активності, механізми соціальної регуляції і саморегуляції тощо. Вона є узагальненою системною характеристикою міри універсальності розвитку людини в її взаємодії з нав-колишнім світом і самою собою. Тобто культура особис-тості – це ступінь духовно-практичної універсальності людини як суб'єкта соціокультурної творчості. Універ-сальність особистості розуміється як всебічність та гар-монійність її розвитку (саморозвитку) на основі реалізації (самореалізації) у перетворюючій діяльності сутнісних (соціальних) людських сил.

Культура особистості юриста пов'язується з орієнта-цією на загальнолюдські цінності, домінантні цінності українського суспільства і держави, базові цінності про-фесії. Вони записані у Конституції України, сформульо-вані у Законах «Про прокуратуру», «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про арбітражний суд», «Про нотаріат», «Про статус суддів», «Про адвокату-ру», «Про судоустрій» та ін.

Культура особистості юриста, її рівень може базува-тись на фундаментальних (чи поверхових, мозаїчних, фрагментарних) знаннях права як складної системи з її галузевою побудовою, на розумінні духу права (а не лише букви). Правознавці, як правило, спеціалізуються у кон-кретних видах (сферах) професійної діяльності за галузевим чи функціональним принципом розмежування і йдеться про досконале володіння своєю фаховою спеціа-лізацією. До того ж це і активна участь у правовому про-світництві населення. Культура особистості юриста – це й засвоєння досвіду професійної діяльності попередників, й вироблення навичок, вмінь, здібностей, що забезпечу-ють ефективне виконання службових обов'язків. Йдеть-ся про професійну компетентність спеціаліста і на теоре-тичному, і на практичному рівнях [1].

Культура особистості юриста проявляється у критич-ному ставленні до себе, до своєї поведінки, діяльності, у здібності до постійного самопізнання, самоаналізу, адек-ватної самооцінки і дій, і вчинків, і думок, і почуттів, а на цій основі до саморегуляції, самовдосконалення. Розви-нений самоконтроль, володіння собою за будь-яких об-ставин, у будь-яких ситуаціях, у тому числі й екстремаль-них, свідчить про присутність сили волі і культури волі.

Як свідчить досвід, у певної частини юристів нерідко особистісна культура відстає від вимог життя і служби. Це і орієнтація на егоїстичні чи вузькокорпоративні цінності, невміння й небажання поповнювати і поновлювати знан-ня, брак системних знань, що забезпечують компетентність і ефективність професійної діяльності, низька культура спілкування і мовна культура, порушення правил етике-ту, відсутність потреби у самовихованні, самовдоскона-ленні тощо. Високий інтелектуальний рівень інколи по-єднується з нерозвиненою моральною й естетичною куль-турою.

Невід'ємними елементами культури особистості є професійна і моральна культура, які тісно пов'язані між собою у спеціаліста будь-якого профілю, а у юриста їх взаємозалежність має особливо високу ціну.

РОЗДІЛ 2. Соціальне призначення і моральний сенс юридичної професії

Об'єктом діяльності працівників юридичної професії є людські стосунки, люди, з їх найважливішими інтереса-ми, потребами, проблемами, правами і обов'язками. Не-рідко така діяльність пов'язана з вторгненням у особисте життя людей, а то й з обмеженням їх прав, прийняттям рішень, які впливають на подальшу долю людини.

Діяльність таких працівників часто здійснюється в конфліктних умовах, особливо коли йдеться про праців-ників оперативно-розшукового апарату, слідчих, проку-рорів, суддів, адвокатів й ін. Саме їх суспільство уповно-важує відповідно до закону розв'язувати соціальні і міжособистісні конфлікти (кримінальні справи, майнові суперечності, напружені шлюбні стосунки та ін.).

Діяльність юрисконсультів, нотаріусів, адвокатів має суспільно необхідний характер, а суддів, прокурорів, слідчих – державну значущість. Вони є посадовими осо-бами, представниками влади, здійснюють владні повно-важення для захисту інтересів громадян, суспільства, дер-жави від різних зазіхань, вирішення соціальних і міжособистісних конфліктів. У своєму спілкуванні з іншими людьми, носіями соціальних ролей, пересічними грома-дянами вони представляють та уособлюють державну вла-ду Надання працівникам юридичних професій не лише правової, але й моральної санкції на проведення відповід-ної діяльності