Закон у цілій низці випадків прямо визначає держав-ний характер рішень, що приймаються ними. Закони, перш за все процесуальні, особливо кримінально-проце-суальні, детально і послідовно регулюють службову діяль-ність працівників правоохоронних органів, особливо суддів, слідчих, прокурорів. їх дії, рішення і за суттю, і за формою (духом і буквою) повинні відповідати закону і вимогам моральної системи суспільства. Дії таких посадових осіб, працівників спрямовані на охорону авторитету державної влади, її органів та їх представників, які мають бути уособленням високої моральної і правової свідо-мості, взірцем моральної і правової поведінки.

У той же час відомо, що сучасне українське суспільство трансформується, у динаміці перебуває й діяльність пра-воохоронних і правозастосовчих органів. Розвиток про-цесів і подій має інтенсивний і нерідко конфліктний ха-рактер. Закони, підзаконні акти (адміністративно-правові документи, накази, інструкції, статути та ін.) можуть виз-начити діяльність працівників юридичних професій лише у загальних рисах. їх інтерпретує нерідко керівник служ-бового колективу, а то і сам виконавець. Документи служ-бово-правового характеру не містять чітко визначених рі-шень для нестандартної ситуації, події, тим більше екс-тремальної, а лише визначають межі, у яких ці дії, рішення повинні бути здійснені, прийняті. Межі ці бувають надто широкими. Крім цього, мають місце елементи службової таємниці, конспіративності, конфіденційності. Тут від-сутній традиційний моральний контроль з боку громадсь-кої думки. Тому у багатьох випадках з вказаних причин працівник вимушений діяти, хоча й у межах закону, але на власний розсуд, за своїми переконаннями, звичкою чи правилами «корпоративної» моралі. Вибір оптимального рішення в такій ситуації залежить від рівня моральної культури виконавця.

Працівники, які виконують державні обов'язки як представники влади, вирішуючи долі інших людей, по-винні мати підвищене почуття обов'язку, розвинуте по-чуття відповідальності за свої рішення, дії, вчинки. Без високого почуття відповідальності за доручену справу, без глибокого усвідомлення обов'язку правоохоронець не може розраховувати на ефективність своєї праці. Мо-ральні якості працівника юридичної професії є важливою частиною його професійної культури.

Усі вимоги моралі конкретно-історичного суспільства повністю поширюються на юристів без будь-яких ви-нятків. Ці вимоги визначають їх поведінку як у сфері службової діяльності, так і в позаслужбовому повсякден-ному житті. Будь-які їх дії мають відповідати закону, його суті, а тому й моральним цінностям, на яких базується закон. Перекручення закону, відхід від нього, неадекват-не його тлумачення й застосування є аморальним за своєю суттю. Аморальним є не лише свідоме порушення закону, а й неправильні, протизаконні дії і рішення, обумовлені поверховими знаннями, некомпетентністю, неорганізо-ваністю, відсутністю поваги до права, внутрішньою не-дисциплінованістю чи неохайністю.

Діяльність працівника юридичної професії, як зазна-чалось, базується на загальних моральних і морально-пра-вових принципах гуманізму, справедливості, законності, патріотизму, незалежності, гласності та ін. Принципи мо-ралі це світоглядні орієнтири моральної свідомості, що виражають її вимоги у найбільш загальному сталому виг-ляді. Вони складають сутність моральних аспектів діяль-ності і моральних відносин і є стратегією моральної пове-дінки людини, спільнот, суспільства. Моральні принципи об'єднують моральні норми у тій чи іншій (відповідній) сфері суспільного життя чи діяльності і є основою сталої поведінки людини. Вони є загальними для всього суспільства і особливо важливими для працівників органів про-куратури, юстиції, МВС та ін.

Принцип гуманізму (людяності) – провідний, засадничий принцип моралі і права, що визнає людину найви-щою цінністю, вимагає поваги до неї, піклування про неї, орієнтує на захист ЇЇ гідності, прав і свобод, віри в її здатність до самовдосконалення і спрямовує діяльність суспільства, спільнот, соціальних груп та інших соціаль-них суб'єктів на створення умов для повноцінного розвит-ку людини.

Гуманізм є головною вимогою сучасної епохи, україн-ського суспільства на сучасному етапі його розвитку. Це не лише основоположний принцип професійної моралі взагалі і юридичної діяльності зокрема, а й службовий обов'язок правоохоронця, який зобов'язує його своєчас-но і швидко реагувати на соціальне і моральне зло, пра-вопорушення, антисуспільні, протизаконні, аморальні дії. Невиконання таких професійних функцій засуджується як законом, так і громадською думкою. Без гуманного ставлення до людини правоохоронцю не стати повно-цінним фахівцем. Людям цього фаху доводиться бути жор-сткими, твердими у боротьбі зі злом, при захисті інтересів людини і суспільства, але у цій жорсткості – вища добро-та, оскільки таким чином забезпечуються умови для ста-більності суспільства, гармонійного розвитку людини, проголошеної у ст. З Конституції України найвищою соці-альною цінністю.

Справедливість – це і соціальний, і політичний, і мо-рально-правовий регулятивний принцип, що зобов'язує враховувати всі аспекти діяльності соціальних суб'єктів (індивідів, спільнот, соціальних груп, політичних партій, громадських об'єднань і т. ін.) і встановлювати відповідність між їх заслугами і суспільним визнанням, правами і обо-в'язками, працею і винагородою, злочином і покаранням, діянням і відплатою, метою і засобами її досягнення та ін. Невідповідність у цих співвідношеннях сприймається як несправедливість. Для утвердження справедливості у суспільстві, міжлюдських стосунках і створюється право і правоохоронні органи. Правовій системі належить го-ловна роль у дотриманні справедливості у суспільстві, вона стоїть на перешкоді її порушень1. Справедливість відбивається у законах, які ставлять рівні вимоги до соці-альних суб'єктів, запобігають порушенням інтересів, прав і свобод людини, забезпечують стабільний розвиток су-спільства.

Принцип законності є конкретизацією принципу спра-ведливості, тому вони діють у єдності. Законність, тобто підкорення тільки закону, один із найважливіших прин-ципів діяльності працівників юридичної професії. З прин-ципів справедливості і