КОНТРОЛЬНА РОБОТА

«Поняття та види судових витрат»

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………..…………3

РОЗДІЛ 1. Поняття та види витрат та їх значення…………………………4

РОЗДІЛ 2. Державне мито……………………………………………………9

РОЗДІЛ 3. Витрати, пов'язані з розглядом справи в суді…………………17

РОЗДІЛ 4. Розподіл та відшкодування понесених витрат у справі………19

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….21

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………22

ДОДАТОК (задачі №12, 20)………………………………………………..23

ВСТУП

Витрати по провадженню справи в цивільному судо-чинстві складаються з двох видів – державного мита і витрат, пов'язаних з розглядом справи (ст.63 ЦПК).

Державним митом є грошовий збір, що справляється державними органами в установленому розмірі з фізичних і юридичних осіб за вчинення в їх інтересах окремих дій та видачу документів, що мають юридичне значення. В цивіль-ному судочинстві державне мито – це грошовий збір, що справляється в судових органах з заяв і скарг, котрі подаються громадянами і юридичними особами до суду, та за видачу їм копій документів - судових рішень, ухвал, постанов, і який зараховується до бюджету місцевого самоврядування.

Обов'язок сплачувати державне мито за ведення цивільних справ у судах, покладений на заінтересованих у справі осіб, має за мету забезпечити відшкодування державі певної частини коштів, що витрачаються на утримання і функціо-нування судової влади. Розмір такого мита незначний, а подекуди громадяни з урахуванням їх майнового стану звільняються від його сплати.

Витрати, пов'язані з розглядом справи, складаються: з сум, що підлягають виплаті свідкам, експертам, перекладачам; з витрат на проведення огляду на місці, на розшук відповідача; з витрат, пов'язаних з виконанням рішення тощо. Розмір витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, на відміну від державного мита, залежить не від ціни заявлених позовних вимог та їх характеру, а від фактичних затрат, пов'язаних з участю у справі свідків, експертів, перекладачів і з виконанням ними своїх функцій. Правовий режим справляння державного мита і сплати інших витрат по провадженню цивільної справи в суді врегульований ст.ст. 63-81 ЦПК, іншими законами і підзаконними актами України.

Новим цивільно-процесуальним законодавством перед-бачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: 1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення; 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; 4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи (ст. 79 ЦПК України).

РОЗДІЛ 1. Поняття та види витрат та їх значення

Витрати по провадженню справи в цивільному судочинстві в ЦПК ма-ють назву «Судові витрати» (глава 5), яка не зовсім точно віддзеркалює їх правову природу. Ними є витрати, які несуть сторони, треті особи з само-стійними вимогами у справах позовного провадження, заявники і заінтере-совані особи у справах окремого провадження та у деяких справах, що ви-никають з адміністративно-правових відносин, за вчинення в їх інтересах цивільних процесуальних дій, пов'язаних з розглядом справи у порядку ци-вільного судочинства.

Витрати по провадженню справи в цивільному судочинстві складаються з двох видів – державного мита і витрат, пов'язаних з розглядом справи (ст. 63 ЦПК).

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних із розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати та звільнення від сплати встановлюються законом. На сьогодні чинним є Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито», ставки якого наведені в додатку № 2.

До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать:

1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення;

2) витрати на правову допомогу;

3) витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду;

4) витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

5) витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Ціна позову – це вираження в грошовій одиниці (гривні) матеріальної позовної вимоги. Ціна позову зазначається у позовній заяві для визначення суми судового збору (державного мита).

Ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошових коштів – сумою, яка стягується;

2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування – вартістю майна;

3) у позовах про стягнення аліментів – сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців;

4) у позовах про строкові платежі й видачі – сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки;

5) у позовах про безстрокові або довічні платежі i видачі – сукупністю платежів або видач за три роки;

6) у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач – сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік;

7) у позовах про припинення платежів або видач – сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік;

8) у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла – сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки;

9) у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам за правом приватної власності,– дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, – не нижче його балансової вартості;

10) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, – загальною сумою всіх вимог.

Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не