Витрати, пов'язані з розглядом справи, складаються: з сум, що підлягають виплаті свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам; з витрат на прове-дення огляду на місці, на розшук відповідача. Розмір витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, на відміну від державного мита, залежить не від ці-ни заявлених позовних вимог та їх характеру, а від фактичних затрат, пов'я-заних з участю у справі свідків, експертів, перекладачів і з виконанням ни-ми своїх функцій. Витрати, пов'язані з розглядом цивільної справи в суді, покладені на сторін та інших заінтересованих осіб, покликані: гарантувати добровільне виконання ними своїх обов'язків із спірних матеріальних пра-вовідносин, запобігати тяганині, пред'явленню безпідставних позовів, ви-никненню недобросовісних спорів проти законних і обґрунтованих вимог сторони і сприяти економії цивільних процесуальних засобів.

РОЗДІЛ 2. Державне мито

Державним митом є грошовий збір, що справляється державними орга-нами в установленому розмірі з фізичних і юридичних осіб за вчинення в їх інтересах окремих дій та видачу документів, що мають юридичне значення1. В цивільному судочинстві – державне мито – грошовий збір, що справля-ється в судових органах з заяв і скарг, котрі подаються громадянами і юри-дичними особами до суду, та за видачу їм копії документів – судових рішень, ухвал, постанов, і який зараховується до бюджету місцевого самоврядування.

Обов'язок сплачувати державне мито за ведення цивільних справ у су-дах, що покладений на заінтересованих у справі осіб, має за мету забезпечи-ти компенсацію державі певної частини коштів, що витрачаються на утри-мання і функціонування судової влади та на виконання соціально-еконо-мічних програм, котрі фінансуються з бюджету. Справляння державного мита позитивно впливає на поведінку сторін матеріально-правових відно-син, стимулює їх до добровільного і своєчасного виконання своїх обов'язків і цим самим попереджає від пред'явлення до них безспірних позовних вимог. Введення державного мита за провадження цивільних справ в суді (правильне за своєю суттю) може мати й негативні наслідки – перешкоджа-ти наданню державою судового захисту. Тому розмір такого мита незнач-ний, а подекуди громадяни у визначених законом випадках, а також з вра-хуванням їх майнового стану зовсім звільняються від його сплати.

Правовий режим справляння державного мита і сплати інших витрат по провадженню цивільної справи в суді врегульований статтями 63-81 ЦПК, іншими законами і підзаконними актами України. Відповідні роз'яснення зроблено в окремих постановах Пленуму Верховного Суду України [2].

Об'єктом справляння державного мита в судах виступають цивільні про-цесуальні документи, перелік яких чітко і повно визначений в нормативно-му порядку. Державне мито справляється: 1) з позовних заяв; 2) із зустріч-них позовних заяв; 3) із заяв третіх осіб, які заявляють самостійні позовні вимоги на предмет спору між сторонами; 4) із скарг громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних або посадових осіб у сфері управлінської діяльності; 5) із скарг на рішення, прийняті щодо релі-гійних організацій; 6) із апеляційних і касаційних скарг на рішення судів; 7) із заяв і скарг у справах окремого провадження; 8) за повторну видачу ко-пії судового рішення, ухвали, постанови.

До позовних заяв, з яких справляється державне мито, відносяться, зок-рема, заяви, в котрих виражені позовні вимоги про присудження відповід-ної суми грошей, про право власності на будівлі чи інше майно, про визнан-ня права одного із подружжя на частку у спільному сумісно нажитому майні за час шлюбу, про поділ майна в натурі, про виділ частки майна із спільної часткової власності, про визнання договорів відчуження майна (купівлі-продажу, дарування, заповіту) та інших недійсними, інші заяви, що пода-ються особами для захисту порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, які виникають з цивільних, шлюбно-сімейних, житлових, земельних, трудових, природоохоронних та інших матеріально-правових відносин.

До заяв і скарг у справах окремого провадження, з яких справляється мито, відносяться: заява про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним; заява про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення його померлим; заява про встановлення неправильності запи-су в актах громадянського стану; заява про встановлення фактів, що мають юридичне значення; заява про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника, скарга на нотаріальні дії або на відмову в їх вчиненні, заява про усиновлення дитини.

Скаргами на рішення і ухвали судів з яких справляється мито, є скарги, які подаються на порушення апеляційного та касаційного провадження (статті 290, 320 ЦПК).

Інші заяви і скарги, що не відносяться до позовних заяв, заяв і скарг у справах окремого провадження, апеляційних, касаційних скарг не підляга-ють оплаті державним митом. Ними є окремі скарги (подаються окремо від апеляційної, касаційної скарги), якими оскаржуються ухвали суду, поста-новлені одноособове і колегіальне у передбачених ст. 291 ЦПК випадках, зокрема: про відмову забезпечити докази (ст. 39 ЦПК), визначення ціни по-зову та судових витрат (ст. 81 ЦПК), відмову в знятті чи зменшенні штрафу, накладеного судом (ст. 83 ЦПК), відмову в поновленні пропущеного стро-ку (ст. 89 ЦПК), а також інші ухвали суду; заяви, які подаються на вирішен-ня окремих питань, що виникають у процесі провадження у справі та вико-нання по ній судового рішення, – про забезпечення доказів, позову, про вступ у справу третіх осіб без самостійних вимог, про зміну підсудності, змі-ну чи скасування накладеного судом