Курсова робота
Процес доказування у кримінальному процесі
Зміст
Вступ..................................................................................... 3-5
Розділ 1. ПОНЯТТЯ І ЗНАЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ДОКАЗУВАННЯ............................................................................ 6-8
1.1 Критерій оцінки доказів і їх процесуальних джерел................... 9-12
1.2 Основні елементи доказування...................................................... 13-15
Розділ 2. ПРЕДМЕТ І МЕЖІ ДОКАЗУВАННЯ........................... 16
2.1Поняття доказів та їх джерел у кримінальному процесі............... 16-20
2.2Характеристика джерел доказів....................................................... 20-27
Висновки................................................................................. 28-29
Список використаних джерел ................................................... 30
Вступ
Одним із найважливіших завдань сучасної Української держави і суспільства в цілому є забезпечення суворого додержання законності, викорінення будь-яких порушень громадського порядку, ліквідація злочинності, усунення причин та умов, що породжують та сприяють її розвитку. Уряд Української держави на даний час намітив і здійснює комплекс заходів з виконання вищезазначених завдань. Нині особливу увагу приділено вдосконаленню діяльності органів прокуратури, внутрішніх справ, юстиції, судів, що покликані стояти на сторожі законності, захисту прав громадян України, інтересів суспільства.
Розслідування злочинів, розгляд і вирішення кримінальних справ у суді — це сфера кримінально-процесуальної діяльності зазначених органів. Процес доказування — це формування, перевірка та оцінка доказів і їх процесуальних джерел, обгрунтування висновків з метою встановлення об'єктивної істини і прийняття на її основі правильного, законного, обгрунтованого і справедливого рішення.
У кримінально-процесуальній науці немає однозначного визначення поняття предмета доказування. Наприклад, Р. Г. Домбровський під доказуванням розуміє викладення думок у процесі спілкування одного індивіда з іншим» На його думку, пізнання передує доказуванню, бо, перш ніж викладати знання, індивід повинен їх здобути; різниця в судовому дослідженні пізнання і доказування має велике практичне і теоретичне значення, оскільки тут проходить межа між двома видами діяльності - криміналістичною і процесуальною; сутність криміналістичної діяльності становить пізнання, а кримінально-процесуальної — доказування. З таким розумінням сутності кримінально-процесуального доказування погодитися складно, оскільки змістовна сторона його зникає і залишається тільки процесуальна форма. Тому криміналістична діяльність, що неврегульована нормами права, визнається засобом пізнання у судовому дослідженні. Інші автори розглядають зміст кримінально-процесуального доказування ширше, виділяючи два його види: доказування як дослідження фактичних обставин і доказування як логічне і процесуальне доведення визначеної тези, ствердження висновків по справі. При цьому, зазначає В. М. Савицький, доказування тези завжди звернено до зовнішнього адресата. Доказування, отже, є лише частиною загального розуміння у кримінальному процесі. Така позиція, на наш погляд, є цілком вірною, однак її не завжди враховують при розробці визначень поняття доказування у кримінальному процесі, як у монографічній, так і в навчальній літературі.
Кримінально-процесуальне доказування як дослідження — це поєднання практичних дій і мислення учасників кримінально-процесуальної діяльності. Його елементами є збирання, перевірка та оцінка доказів і їх джерел. На практиці ці елементи взаємопов'язані, тісно та нерозривно переплітаються. Їх виділяють з єдиного процесу доказування в наукових, педагогічних, нормотворчих та практичних цілях.
Деякі процесуалісти як самостійний елемент процесу доказування виділяють процесуальне закріплення доказів. Правильно зазначає С. А. Шейфер, що доказування можна вважати отриманим лише після фіксації здобутої інформації в передбаченій кримінально-процесуальним законом формі
Ф. М. Фаткуллін відносить до елементів доказування також побудову та динамічний розвиток слідчих версій2. На наш погляд, побудову слідчих версій не можна розглядати як елемент доказування. Версія — це форма мислення, що є не процесуальною, а криміналістичною категорією, яка не врегульована нормами права.
С. В. Курильов вважає, що оцінка доказів як розумова діяльність — це самостійна процесуальна категорія, що перебуває за межами понять судового доказування і не є його складовою частиною. Під доказуванням він розуміє лише процесуальні дії слідчих і судових органів зі збирання та закріплення доказів. Але без розумової діяльності, без оцінки зібраних доказів кримінально-процесуальне доказування неможливе.
: Отже, можна зробити висновок, що в кримінальному судочинстві як елементи процесу доказування слід розглядати збирання, перевірку та оцінку як доказів, так і їх джерел.
Щодо другого виду доказування в кримінальному процесі, то його найважливішими елементами є формулювання визначеної тези та наведення аргументів для його обгрунтування..
Отже, доказування в кримінальному процесі полягає у збиранні доказів, їх закріпленні, перевірці, відповідній оцінці та отриманні обгрунтованих висновків по цій справі.
Розділ 1
Поняття і значення кримінально процесуального доказування
У кожній кримінальній справі необхідно встановити всі суттєві для його вирішення обставини. Пізнання їх здійснюється шляхом кримінально-процесуального доказування.
Пізнати факти можливо різними засобами: шляхом логічного аналізу, наукового експерименту. І хоча отримані при цьому результати можуть бути правильними, істинними, вони не будуть мати кримінально процесуального значення доти доки, їх відповідальність дійсності не буде доказана у встановленому законом порядку.
Таким чином, пізнання та доказування-це поняття не рівнозначні. Доказування відрізняється від пізнання тим, що воно регламентоване правом. Закон встановлює предмет, межі, форми, засоби та способи доказування. Процесуальне доказування можливе лише за допомогою доказів, отриманих належним способом та із встановлених законом джерел .Обставини кримінальної справи повинні бути не тільки пізнані, але й зафіксовані у встановленому законом порядку1.
Кримінально-процесуальне доказування відрізняється від логічного доказування: воно не зводиться тільки до логічних операцій, а складається, в основному, із практичної діяльності щодо встановлення обставин вчиненого злочину. Особливістю встановлення істини у кримінальній справі є те, що злочин для суб’єкта доказування-подія минулого, і тому доказування являє собою відновлення обставин його вчинення за інформацією, що залишилася у свідомості людей та на матеріальних обєктах.
Доказування у кримінальному процесі-це здійснювана у встановленому законом порядку діяльність органів слідства, прокурора, суду, особи, що проводять дізнання за участю інших субєктів процесу із збирання, перевірки та оцінки доказів 1 – Удалова Л.Д. Кримінальний процес України: загальна частина ст. 105.
та їх процесуальних джерел,