Правильно встановити межі доказування означає:

1)забезпечити з необхідною повнотою зясування обставин,що входять у предмет доказування;

2)використовувати для цієї мети тільки допустимі докази і тільки в обсязі,необхідному для достовірних висновків у справі.

Межі доказування обумовлені:

-особливостями вчинення і приховання злочинів;

-особливостями процесу доказування у конкретній кримінальній справі;

-іншими обставинами обєктивного та субєктивного характеру. 1Тертишний В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України .Київ "А.С.К" 2005 ст.278-279.

2.1 Поняття доказів та їх джерел у кримінальному процесі.

Доказ-це логічна операція обгрунтування істинності якого небуть судження за допомогою інших істинних і повязаних з іншими судженнями.

Доказ складається з трьох елементів:

1)тези (судження,істинність якого обгрунтовують у процесі аргументації);

2) аргументів (доводів або підстав доказу-це вихідні теоретичні та фактичні положення,за допомогою яких обгрунтовують тези);

3)демонстація (це логічний звязок між аргументом і тезою).

Доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані,на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання,слідчий і суд встановлює наявність,або відсутність суспільно-небезпечного діяння,винність особи,яка вчинила це діяння,та інші обставини,що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст. 65 КПК України)

Ці дані встановлюються:

-показаннями свідка;

-показаннями обвинуваченого;

-показаннями потерпілого;

-висновком експерта;

-речовими доказами;

-протоколами слідчих і судових дій ;

-протоколами з відповідними додатками,складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів;

-іншими документами (ч.2 ст.65 КПК України).

Із наведеної норми закону видно,що важливим елементом доказів є фактичні дані,тобто інформація про обставини вчиненого злочину,який має місце до провадження у кримінальній справі.

На жаль,закон не розкриває поняття "фактичні дані",а в теорії кримінального процесу з цього питання немає єдиної точки зору.Одні автори вважають,що це тільки дані про факти минулого,інші відносять до них тільки факти,треті-як дані про факти,так і встановлені факти.

Факти-це обєктивна реальність,яка існує незалежно від людини.Для того,щоб пізнати факт,необхідно сприйняти його безпосередньо або отримати про нього інформацію.Але,як вже зазначалося,злочин-це подія минулого,яка в момент доказування вже існує.Якщо ж слідчий або суддя самі сприймали подію.що розслідується або розглядається в суді,то вони стають свідками і їх участь у процесі як субєктів доказування виключається.

Вони можуть безпосередньо сприймати лише ту інформацію про злочин,яка зберігалася у свідомості інших людей або на матеріальних обєктах. Удалова Л.Д. Кримінальний процес України :загальна частина ст.113 Таким чином, обставини,які мають значення для справи,пізнаються не за допомогою фактів реальної дійсності,а лише відповідностей про них.

Особливістю кримінально-процесуальних доказів є єдність відомостей про факти та їх джерел:доказове значення можуть мати лише ті відомості,які отримані з перерахованих у законі джерел.

Фактичні дані повинні бути отримані тільки з процесуальних джерел,вичерпний перелік яких наведений вище і закріплений відповідно в законі (ч.2 ст.65 КПК).Ці джерела можуть бути усними (показання свідка,показ потерпілого),письмовими(висновок експерта,протоколи слідчих і судових дій) або ж речовими.Їх називають ще процесуальною формою,засобом передачі та зберігання фактичних даних.

Доказ являє собою єдність фактичних даних (знання про предмет доказування чи інші обставини,що мають значення для справи(та законного джерела фактичних даних ) усного,письмового чи речового,отриманого процесуально оформленого в матеріалах справи у встановленому законом порядку. Коваленко Є.Г.Кримінальний процес України Київ Юрінком Інтер 2003-ст.122

Предмет доказування-це коло обставин,які належать встановити у кримінальній справі.Якщо метою доказування є встановлення обєктивної істини,то предмет доказування вказує на те коло обставин,які утворюють юридично значимі елементи такої істини,а їх встановлення дозволяє розвязати справу по суті.

злочином,а також розмір витрат закладу охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.

Зясування обставин, що належать до предмета доказування,має послідовно давати відповідь на запитання класичної форми юриспруденції:"Що,де,коли,ким,яким чином?"У цьому звязку,на наш погляд,логічніше предмет доказування сформульований у законі стосовно стадії судового розгляду Предмет доказування у кримінальній справі визначений у ст.64 КПК України.Вона встановлює,що під час провадження попереднього слідства,дізнання та розгляду кримінальної справи в суді підлягають доказуванню:

1)подія злочину (час, місце,спосіб та інші обставини вчинення злочину);

2)винність обвинуваченого у вчиненні злочину та мотиви злочину;

3)обставини, що впливають на ступінь та характер відповідальності обвинуваченого,а також інші обставини,що характеризують особистість обвинуваченого;

4)характер та розмір збитку,заподіяного .

Безсумнівно, предмет доказування має безпосередній звязок з нормами кримінального права. Останні визначають обєкт, обєктивну сторону, субєкт, субєктивну с торону сладу злочину, можуть вказувати на низку окремих обставин, за наявності яких те чи інше діяння може розглядатися як злочин.По-суті,норми кримінального права визначають уявну модель діяння,за вчинення яких має настати конкретна кримінальна відповідальність. Елементи цієї моделі вказують на обставини, наявність або відсутність яких необхідно доводити,для того щоб мати можливість розвязати справу по суті відповідно до закону.

Сутність цих вимог полягає в тому щоб докази у кримінальній справі були зібрані уповноваженими на те посадовими особами чи органами держави (органом дізнання.слідчим прокурором чи судом),щоб ці особи і органи діяли в межах наданих їм законом повноважень.з дотриманням встановлених кримінально-процесуальним законом способів,порядку і форми.Якщо,наприклад мова йде про показання відка, потерпілого,обвинуваченого чи підозрюваного.то доказами вони можуть бути лише при умові отримання їх під час допиту,який повинен бути проведений в порядку передбаченому кримінально-процесуальним законодавством. 1Тертишний В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України Київ "А.С.К."2005 Ст.285 Ті ж відомості,які зібрані без дотримання встановленого процесуального порядку,не будуть служити доказами у кримінальній справі.

2.1 Характеристика джерел доказування.

Показання свідка (ст. ст.68-71 КПК України)

Ппказання свідків-це усне повідомлення особи про обставини,які мають значення для кримінальної справи,про які їй стало відомо під час безпосереднього спостерігання злочину,із слів інших осіб або документів які надані слідчому або суду у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку.

Показання свідка є більш поширеним джерелом доказів. Як свідок може бути викликана кожна особа,про яку є дані,що їй відомі обставини,які відносяться до