Курсова робота

На тему: "Правовий статус особи"

Змiст

Вступ....................................................................................................................................3

Роздыл 1. Загальні поняття правового статусу особи..............................................................7

1. 1. Поняття людини, особи і громадянина.....................................................................................7

1. 2. Поняття, зміст і принципи правового статусу особи...........................................................13

Роздыл 2. Класифікація прав, свобод і обов'язкiв людини.....................................17

2. 1. Класифікація або види основних прав, свобод та обов'язків громадян.............................17

2. 2. Конституційні обов'язки громадян України...........................................................................19

2. 3. Правовий статус іноземців в Україні.........................................................................................24

Роздыл 3. Основні права людини і громадянина......................................................27

3. 1. Права людини, права нації (народу) та їх розвиток у сучасний період..............................27

3. 2. Державно-правові гаранти та захист прав і свобод громадян України..................................30

Висновки...........................................................................................................................32

Список використаних джерел......................................................................................34

Вступ

В Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 p. Україна вперше проголосила свою прихильність загальнолюдським стандартам визнання і поважання прав людини, а Конституція України 1996 р. юридично закріпила обов'язки держави в сфері захисту прав людини: "Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави" (ст. 3). Ці доленосні конституційні акти утворили науково-теоретичний та юридично-прикладний фундамент для нових підходів до аналізу державно-правових явищ і, зокрема, до проблеми прав людини і громадянина та її правового статусу. У звичаєвому праві різних країн проблема правового статусу людини і громадянина вирішується неоднаково.

Сьогодні необхідний пошук синтетичних підходів, оскільки права та обов'язки людини повинні відповідати міжнародним документам. У цьому плані перспективною є інтеграція двох основних напрямів юридичної думки - природно-правового та позитивістського.

Природно-правові теорії розглядають людину як істоту, яка має певні невід'ємні від її буття права, що випливають або з розуму, або з божественної волі, або з природи людини.

Позитивістські теорії підходять до прав людини як до категорії, що встановлюється державою. Поєднання цих двох напрямів практично здійснюється шляхом прийняття конкретних конституційних положень, що інкорпорують перелік прав людини.

Таким чином, права людини, залишаючись морально-політичним імперативом, набувають юридичної форми та стають одним із важливих інститутів конституційного права.

Розробники діючої Конституції України і, зокрема, моделі конституційно-правового статусу особи та громадянина спиралися на ліберальну концепцію прав людини. У Конституції України із 48 статей II Розділу, що присвячені правам людини і громадянина, 37 стосуються особистих прав та свобод. У Конституції лише 4 статті закріплюють обов'язки громадян.

При цьому розробники Основного Закону нашої держави виходили з того, що особа не може існувати як повноправний член суспільства без належних їй прав та свобод. Людину не можна позбавити її природних прав - це принижує її природу. Невід'ємні права людини - відправний пункт в обґрунтуванні свободи та рівноправності, непорушності власності, поділу влади та інших цінностей цивілізації.

У ст. 3 [9] сказано, що людина є "найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність...".

Правове становище громадянина в повному обсязі - це сукупність прав, свобод і обов'язків, якими він наділяється як суб'єкт правовідносин. Кожна з галузей права закріплює деяку частину прав і свобод у певній сфері суспільних відносин: трудових, сімейних, фінансових тощо.

Конституційне право закріплює основи правового статусу особи; в цілому ж права і свободи людини не є вичерпними.

Правова система взаємовідносин держави і особи включає:

1. Норми Конституції України, пов'язані з визначенням приналежності до громадянства і регулюванням відносин з приводу громадянства;

2. Норми Конституції, що закріплюють загальні принципи статусу особи (рівність громадян, обов'язок Держави щодо особи, пріоритет норм міжнародного права над національними тощо);

3. Юридично закріплені в усіх без винятку галузях права України права, свободи та обов'язки. [11;281]

У визначенні правового статусу людини і громадянина важливе значення має не лише загальний обсяг прав та свобод особи, а й ті основні ідеї, які перетворюють сукупність прав і свобод особи у систему.

Мова йде про принцип правового статусу людини і громадянина. Принципи правового статусу - це основні ідеї, що характеризують положення людини і громадянина в сучасному суспільстві.

Основними принципами конституційно-правового інституту прав і свобод людини є:

1. Закріплення в національному праві прав і свобод, встановлених нормами міжнародного права;

2. Принцип невідчужуваності та непорушності основних природних прав і свобод людини та належність їх їй від народження (ст. 21 Конституції України).

3. Принцип рівноправності прав і свобод осіб (ст. 24 Конституції України).

4. Принцип єдності прав та обов'язків людини і громадянина (ст. 23 Конституції України).

5. Принцип гарантованості прав і свобод людини і громадянина.

Права людини і права громадянина є тісно взаємозалежними, однак не тотожними поняттями. Громадянин - людина, яка законом визнається юридично належною даній державі. Якщо права людини закріплені в міжнародно-правових актах, то права громадянина - у конституції певної держави.

Взаємозв'язок прав людини і прав громадянина підкреслюється й тим, що вони у низці випадків закріплюються в одному нормативно-правовому акті - в розділі ІІ "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина". [9]

Отже, під конституційним правовим статусом особи розуміють загальні, основоположні начала, за допомогою яких у Конституції визначаються основні права, свободи і обов'язки людини й громадянина, а також гаранти їх здійснення, тобто можливість мати, володіти, користуватися і розпоряджатися економічними, політичними, культурними та іншими соціальними цінностями, благами; користуватися свободою дій і поведінки в межах конституції та інших законів.

У системі цінностей демократичного суспільства на першому місці стоїть людина. В сучасних умовах у зв'язку зі здійсненням кардинальних демократичних перетворень, утвердженням соціальної, правової держави проблема особи набуває надзвичайно важливого значення.

Ускладнюються взаємозв'язки суспільства й особи, громадянина та держави, індивіда і колективу, більш взаємозалежними стають їхні інтереси й