діяльності особи здійснити правомірні дії або утриматися від дій, не порушувати заборонних норм права, які закріплені в Конституції або інших формах і видах права. Обов'язок - це й виконання певних зобов'язань, договорів, угод, обіцянок, які бере на себе особа в процесі укладання таких угод і договорів в усній чи письмовій формі. Юридичний обов'язок - це встановлена законом міра обов'язкової, суспільно необхідної поведінки, а також вид (лінія) поведінки. Це - імперативна або державно-владна форма соціального регулювання, яка спирається на можливість застосування державного примусу. В обов'язках виражаються як особисті, так і суспільно значимі потреби та інтереси. Через обов'язок виражається і задовольняється інтерес правомочної особи в різних правовідносинах. Обов'язок також відповідає інтересам правозобов'язаної особи, а в кінцевому підсумку - цілям і завданням всієї політико-правової системи. Обов'язки надають державі громадянську стійкість, стабільність, рівнозначну економічній рівновазі. Без реалізації юридичних обов'язків у державі й суспільстві можуть виникати анархія, свавілля, хаос, беззаконня та безпорядок. Тому юридичне закріплення й виконання правових обов'язків має надзвичайно велике значення для всіх суб'єктів суспільних відносин. У цілому юридичний обов'язок - це вид і міра державно доцільної, розумної, корисної, об'єктивно обумовленої поведінки, яка вносить порядок і «втихомирення» в життя суспільства, підкреслюють спеціалісти (Н. І. Матузов і А. В. Малько).
Виконання й дотримання юридичних (правових) обов'язків веде до реалізації права у правовідносинах. Юридичні обов'язки здійснюються здебільшого добровільно, якщо вони усвідомлені, або за допомогою засобів адміністративного, конституційного, судового та інших видів державного і громадського примусу. [11;71]
У цілому юридичних обов'язків дуже багато, але конституційних обов'язків громадян відносно небагато.
1) Один із найважливіших обов'язків, закріплений у ст. 68 [9],- це дотримання і виконання Конституції та законів України:
«Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей». Такий обов'язок зобов'язує громадян шанувати, поважати всі закони України і всі ті цінності, які регулюють і охороняють закони. По суті, у цьому положенні виражено декілька юридичних обов'язків, у т. ч. обов'язок громадян і посадових осіб не порушувати, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У цій же статті [9] закріплено правову презумпцію (припущення): «незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності». Цей принцип або презумпція (аксіома) опосередковано зобов'язує громадян України знати закони України, знати свої права та обов'язки, права та обов'язки інших осіб, поважати права, свободи і законні інтереси інших осіб.
Держава зобов'язана довести до відома громадян інформацію про їх права та обов'язки у порядку, встановленому законом, тобто вони повинні бути обумовлені. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними ст. 57 [9]
2) Другим найважливішим обов'язком громадян є обов'язок захищати Вітчизну. Захист Вітчизни, незалежності й територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають службу відповідно до закону ст. 65 [9]. Це один із найперших конституційних обов'язків громадян України, який підкреслює, що Вітчизна, незалежність і територіальна цілісність України становлять велику соціальну цінність, без чого не може бути суверенної та незалежної України. Конституція також зобов'язує шанувати Державний Герб, Державний Прапор, Державний Гімн та інші державні символи.
У ст. 66 [9] закріплено, що кожний зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки. Виконання цих обов'язків кожним громадянином і посадовими особами гарантує права інших громадян на здорове довкілля і природне середовище, на якість харчових продуктів і води, збереження фауни і флори, атмосфери, природних пам'яток природи - парків, заповідників, пам'яток культури, архітектури тощо.
4) 3 переходом України до ринкових відносин, із зміною економічних та соціальних основ суспільства і держави, введеннямприватної власності і права на підприємницьку діяльність держававстановила новий обов'язок - сплату податків. У ст. 67 [9] вказується, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і зборив порядку і розмірах, установлених законом, через подання декларації про свій майновий стан і доходи за минулий рік у порядку,встановленому законодавством про податки. Податки спрямовуються на формування Державного бюджету України, який витрачається на загальносоціальні потреби, утримання державного апарату тощо.
5) Конституція України зобов'язує всіх громадян і посадових осіб держави поважати права, свободи, честь і гідність інших громадян. У ст. 3 [9] закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. У ст. 28 [9] зазначено: «Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам».
Ця норма відображає відповідні положення конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів і форм поведінки, діяльності або покарання, прийнятої 1984 р. і ратифікованої Україною.
У ст. 13 [9] закріплено, що власність громадян «неповинна використовуватися на шкоду людині і суспільству». Власність зобов'язує громадян берегти матеріальні цінності держави, народу, суспільства і свою приватну власність, не завдавати шкоди іншим громадянам у результаті володіння, користування і розпорядження нею. Власність зобов'язує власника використовувати її не лише у своїх інтересах, айв інтересах усього суспільства. У ст. 41 [9] також зазначено: «Використання власності не може завдавати