Резолюції ООН «Право народів і націй на самовизначення» (1952 р.). У кожній державі можуть існувати свої особливості стосовно прав націй і національних меншин. В Україні створено Міністерство у справах національностей та міграції. Крім прав націй і народу, нині ставиться питання і про основні права людства.
У Загальній декларації прав людини ООН (1948 р.) проголошено:
усі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності і правах. Вони наділені розумом і совістю та повинні діяти один відносно одного в дусі братерства;
кожна людина повинна мати всі права і свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища;
кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність;
ніхто не повинен бути у рабстві або підневільному стані; рабство і работоргівля забороняються в усіх видах;
ніхто не повинен зазнавати тортур або жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність людини, поводження і покарання;
усі люди рівні перед законом і мають право на рівний їх захист законом від будь-якої дискримінації та від підбурювання до такої дискримінації;
кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами у разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом;
ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання;
ніхто не може зазнавати безпідставного втручання в його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію; кожна людина має право на захист від такого втручання або таких посягань;
кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання в межах кожної держави. Кожна людина має право покинути будь-яку країну, зокрема й свою власну, й повернутись у свою країну;
кожна людина має право на громадянство. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства або права змінити своє громадянство;
чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватись і засновувати сім'ю. Шлюб можна укладати тільки за вільної та повної згоди сторін, що одружуються. Сім'я є природним та основним осередком суспільства і має право на захист збоку суспільства та держави;
кожна людина має право на свободу думки, совісті, релігії;
кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх висловлювання: це право означає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань і свободу шукати, одержувати й поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів.[7]
У Декларації також закріплюються політичні й соціально-економічні права - право на освіту, культуру, на соціальний і міжнародний порядок. Кожна людина має обов'язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи. Більшість із цих прав і свобод закріплено в Конституції України та інших законах.
3. 2. Державно-правові гаранти та захист прав і свобод громадян України.
Усі права і свободи громадян України гарантуються державою, оскільки держава бере на себе обов'язок забезпечити ці права. З одного боку, права і свободи громадян породжують обов'язки держави, а з іншого - права і свободи держави породжують обов'язки громадян. У ст. З [9] закріплено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. У ст. 21 [9] закріплено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Відповідно до ст. 22 [9] права і свободи людини і громадянина не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституція закріплює й інші конституційні гарантії прав і свобод людини та громадянина.
Гарантії прав і свобод людини та громадянина дуже тісно пов'язані з гарантіями законності й правопорядку. Термін «гарантія» означає: забезпечення; убезпечення; запорука. У правознавстві він має багатозначне визначення і застосовується як гарантії законності, гарантії застосування норм права, гарантії конституційні, правові гарантії, гарантії прав та свобод людини і громадянина - це умови, засоби, способи, які забезпечують здійснення у повному обсязі та всебічну охорону прав і свобод особи. Поняття «гарантії» охоплює всю сукупність об'єктивних і суб'єктивних чинників, спрямованих на практичну реалізацію прав і свобод, на усунення можливих перешкод їх повного або належного здійснення. Розрізняють чотири види гарантій: економічні, політичні, ідеологічні та юридичні. Основним завданням усіх гарантій є забезпечення виконання, дотримання і використання прав і свобод громадян.
Економічні гарантії - це система або сукупність економічних і матеріальних факторів із забезпечення всіх прав і свобод людини і громадянина. До них належать: економічна система, економічне законодавство (економічні закони), ринкові відносини, добросовісна конкуренція, свобода економічної діяльності, захист різних форм власності, соціальне і пенсійне забезпечення громадян, соціальне партнерство між різними суб'єктами - працівником і власником тощо.
Політичні гарантії- це система політичних форм і методів, які забезпечують реалізацію основних прав і свобод громадян. До них належать: політична система суспільства, принцип народовладдя, можливість обирати та бути обраним у представницькі органи державної влади і місцевого самоврядування, демократична форма правління і державно-політичний режим, діяльність політичних партій та організацій із реалізації прав громадян тощо.
Ідеологічні гарантії- це система культурних, правових, духовних засобів із забезпечення прав і свобод громадян. До них