Нотаріус витребує від підприємств, установ, організацій, а також від фізичних осіб відомості й документи, необхідні для вчинення нота-ріальної дії, якщо одержання їх безпосередньо заінтересованими осо-бами утруднене. Нотаріус встановлює термін, протягом якого до нота-ріальної контори мають бути надіслані необхідні відомості чи доку-менти, але цей термін не повинен перевищувати одного місяця (ст. 42 Закону).

Нотаріус має право складати проекти угод, заяв та інших нотарі-альних документів; на прохання заінтересованих осіб виготовляти копії документів, наприклад для видачі свідоцтва про право на спад-щину та ін.; давати роз'яснення з питань вчинення конкретної нотарі-альної дії; надавати консультації правового характеру.

Обов'язки нотаріуса так само зумовлені реалізацією принципу сприяння фізичним і юридичним особам у здійсненні їхніх прав і за-хисті законних інтересів.

До обов'язків нотаріуса належать роз'яснення учасникам нотарі-ального провадження їхніх прав та обов'язків, що випливають із вчи-нюваної дії, з метою прояснити взаємовідносини заінтересованих осіб, запобігти можливим у майбутньому спорам і несподіваним ситуаціям; роз'яснення заінтересованим особам їхніх прав на вільне волевиявлен-ня під час вчинення нотаріальної дії, права відмовитися від її вчинен-ня, поки ще не підписані документи; попередження про наслідки вчи-нюваних нотаріальних дій з метою запобігання можливим правопору-шенням.

В основі нотаріальної діяльності лежить обов'язок нотаріуса додержуватися таємниці нотаріальних дій.

Відповідно до ст. 8 Закону довідки про вчинені нотаріальні дії і нотаріальні документи видаються тільки громадянам та юридич-ним особам, за дорученням яких або стосовно яких вчинялися нота-ріальні дії. На письмову вимогу суду, арбітражного суду, прокура-тури, органів дізнання і слідства довідки про вчинені нотаріальні дії і документи видаються у зв'язку з кримінальними, цивільними, гос-подарськими справами, що знаходяться в їх провадженні.

На письмову вимогу державної податкової інспекції видаються довідки, документи і копії з них, необхідні для визначення правильності стягнення державного мита та цілей оподаткування.

Повноваження консульських установ

і дипломатичних представництв України

Консульські установи вчиняють нотаріальні дії, що передбачені ст. 38 Закону і Консульським статутом, затвердженим Указом Прези-дента України від 02.04.94. Згідно з Положенням про дипломатичне представництво України за кордоном, затвердженим Розпорядженням Президента України від 22.10.92, дипломатичне представництво за дорученням Міністерства закордонних справ України може виконува-ти також консульські функції. Повноваження консульських установ аналогічні повноваженням державної нотаріальної контори, що перед-бачені ст. 34 Закону, за винятком таких дій:*

посвідчення договорів про відчуження і заставу жилих будинків та іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні;*

передавання заяв фізичних і юридичних осіб іншим фізичним і юридичним особам та видача свідоцтв про передавання таких заяв;*

видача дублікатів документів, що зберігаються у справах нота-ріальної контори;*

видача свідоцтв про придбання жилих будинків з прилюдних торгів;*

вчинення протестів векселів;*

пред'явлення чеків до платежу і посвідчення несплати чеків;*

накладання заборони відчуження нерухомого майна.

Консул має право вчиняти й інші нотаріальні дії, передбачені законодавством України. Так, відповідно до ст. 44 Консульського стату-ту консул вчиняє ще одну додаткову нотаріальну дію — забезпечення доказів.

Загальний порядок вчинення нотаріальних дій

Згідно із Законом сутність нотаріальної діяльності полягає в посвідченні та підтвердженні певних прав і фактів, у юридичному закріпленні цивільних прав з метою запобігання можливим порушенням або є захистом уже порушених прав.

При цьому вчинення передбачених законом нотаріальних дій не повинно викликати спору, бо предметом нотаріальної діяльності є спра-ви, в яких відсутній спір про цивільне право, і якщо у процесі вчинен-ня нотаріальних дій такий спір виникає, то він підлягає вирішенню в органах суду. Таким чином, нотаріус посвідчує лише безспірні права і безспірні факти безпосередньо або на підставі відповідних доку-ментів, а також вчиняє інші дії, спрямовані на юридичне підтверджен-ня та закріплення цивільних прав, щоб запобігти їх можливому пору-шенню в майбутньому.

Основні правила посвідчення угод, які підлягають обов'язковому нотаріальному оформленню

Угоди — це дії громадян і організацій, спрямовані на встановлен-ня, зміну або припинення цивільних прав чи обов'язків (ст. 41 Цивіль-ного кодексу (ЦК) України [4]).

Чинним законодавством чітко визначено види договорів, для яких передбачене обов'язкове нотаріальне посвідчення:*

договори про відчуження (купівлю-продаж, міну, дарування, довічне утримання) жилого будинку, квартири, дачі, іншого неру-хомого майна (ст. 227, 242, 244, 426 ЦК України);*

договори про заставу нерухомого майна, транспортних засобів, космічних об'єктів (ст. 13 Закону України "Про заставу" [8]);*

договори про відчуження земельних ділянок, що перебувають у приватній власності (ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про приватизацію земельних ділянок" [14]);*

договори купівлі-продажу майна державних підприємств [11];*

шлюбні контракти (ст. 27 Кодексу про шлюб та сім'ю [3]);*

заповіти (ст. 541 ЦК України);*

доручення на укладення угод, що потребують нотаріальної форми посвідчення, а також на вчинення дій щодо підприємств, установ, організацій (окрім випадків, коли законом або спеціальними пра-вилами передбачена інша форма доручення) (ст. 64 ЦК України).

За бажанням сторін можуть бути нотаріально посвідчені також інші угоди, для яких законодавством не встановлено обов'язкової нотаріальної форми. Нотаріальне посвідчення угод, які не потребу-ють обов'язкової нотаріальної форми, є добровільним нотаріальним посвідченням угоди, яке дедалі частіше застосовують на практиці, оскільки нотаріальне посвідчення угод має великі переваги. Нотарі-альна форма посвідчення угоди, по-перше, забезпечує законність і до-стовірність угоди; по-друге, вносить ясність і визначеність щодо фак-ту вчинення угоди та її змісту; по-третє, полегшує доведення факту угоди, її змісту та інших обставин у разі виникнення спору в суді.

Нотаріальне посвідчення будь-якої угоди починається зі встанов-лення нотаріусом волевиявлення сторін на укладення саме цієї, а не іншої угоди, перевірки відповідності змісту посвідчуваної угоди справжнім намірам сторін, вимогам законодавства.

Важливим