Міжнародні договори встановлюють взаємні права та обов'язки країн-учасниць і є основною правовою формою розвитку міжнародного співробітництва в галузі авторського права. [29, с.530, 531]

Значне місце в регулюванні авторського права посідає Цивільний Кодекс України 2004 року, глави 36 і 37 книги 4-ї якого виклали основні засади авторського права і суміжних прав, які характеризуються позитивно. По-перше, норми ЦК про авторське право і суміжні права максимально наближені до міжнародних стандартів – міжнародних угод: Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів від 9.09.1886 р., Всесвітньої конвенції про авторське право, підписаної в Женеві 6.09.1952 р. та іншими міжнародно-правовими договорами. Таке зближення з міжнародними угодами явище, безперечно, позитивне, адже Україна не може успішно розвиватися без урахування світового досвіду. [10, с.14]

Другою позитивною ознакою норм авторського права і суміжних прав ЦК є те, що його норми певною мірою відображають реальний стан економіки, культури і соціально-економного рівня розвитку України на сьогодні. Зазначені глави ЦК засновані на принципах ринкової економіки і, шкода, що ці принципи розкриті не повністю.

Третьою позитивною рисою норм авторського права і суміжних прав є дотримання ЦК своїх національних традицій, звичаїв та вже установлених положень. Досвід законодавчої практики, досягнень правової науки та правозастосувальної практики, набутий в Україні, є основою авторського права і суміжних прав.

Безперечно, розробка і прийняття ЦК в цілому, його 4-ї книги, 36 і 37 глав про авторське право і суміжні права зокрема – це крок вперед у розвитку законодавства про авторське право і суміжні права. Це явище сприятиме розвитку гуманітарної частини права інтелектуальної власності.[23, с.16]

Принципово ново нормою ЦК є вилучення із норми про об'єкти, які охороняються авторським правом, такої ознаки, як "достоїнство". За Законом України про авторське право в редакції від 23.12.1993р. твір підлягав правовій охороні незалежно від його достоїнства. [5, ст. 5] У Законі в редакції від 11.07.2001 р. ця ознака вже вилучена. ЦК пішов ще далі, проголосивши, що твори є об'єктами авторського права без виконання будь-яких формальностей щодо них незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форм їх вираження. [2, ст. 433] Термін "достоїнство" замінений на "цінність".

Видається доцільною ст. 439 ЦК, яка розкриває право на недоторканність твору.

Водночас, привертає увагу те, що серед особистих немайнових прав автора немає прав автора видавати свій твір анонімно. Разом з цим ЦК не містить й заборони видавати твір анонімно, отже, його використання є можливим.

Ефективність правової охорони інтелектуальної власності у будь-якій державі залежить від багатьох факторів, найголовнішим з яких є наявність досконалої законодавчої бази. Удосконалення, розвиток національного законодавства – це постійний процес. У кожній державі він має відображати ті перетворення, що відбуваються в суспільстві, реагувати на зміни в економічному та соціальному стані, давати можливість її громадянам реалізувати свої права, в тому числі права на результати інтелектуальної, творчої діяльності. В той же час національне законодавство має бути гармонізованим з нормами і стандартами, прийнятими у світовому товаристві.[21, с. 4]

5. Поняття та особливості авторських договорів

Відповідно до ст. 29 Закону «Про авторське право і суміжні права» за авторським договором автор зобов'язаний створити передати замовлений твір або передати готовий твір для використання, а користувач зобов'язаний використати або почати використання твору передбаченим договором способом в обумовленому ним обсязі, у визначений строк і виплатити автору встановлену договором винагороду.[2, ст. 29]

Це самостійна група договірних зобов'язань, які відзначаються певними особливостями. Передусім суб'єктами вказаних договорів, з одного боку, завжди є автор (співавтори) або їхні правонаступники, а з іншого боку – як правило, певна організація, яка за родом своєї діяльності може використати твір обумовленим у договорі способом. Правонаступниками можуть бути спадкоємці або інші особи, яким автор передав право використання твору. Це, наприклад, законні представники автора – батьки або опікуни і піклувальники, якщо з будь-яких причин сам автор не може скористатися своїм правом на використання твору. Здатність до творчої діяльності не збігається з цивільно-правовою дієздатністю. Нерідко авторами можуть бути неповнолітні і навіть малолітні.

Якщо з боку автора виступають дві або більше особи (співавтори, кілька спадкоємців або інших правонаступників), то для укладання договору необхідна згода усіх цих суб'єктів, незалежно від того, яка частка авторської винагороди їм належить. Без такої згоди твір не можна використовувати. Означені особи можуть доручити ведення переговорів, підписання договору, а інколи й подальшу роботу з автором комусь одному, але таке доручення має бути оформлено в письмовому вигляді, воно становить частину авторського договору.

При укладанні авторського договору з кількома співавторами слід з'ясувати характер співавторства – подільне чи неподільне. У першому випадку в договорі може бути відзначено авторство окремих співавторів. Проте в усіх випадках колективного твору укладається один авторський договір.

У випадку використання кількох колективних творів на кожний із них укладається окремий авторський договір. Наприклад, із співавторами слів пісні – один договір, а із співавторами музики – другий. У такому випадку це – окремі види творів, а не співавторство.

Автор може передати право на