використання свого твору як на території України, так і за її межами будь-якими громадянами і юридичними особами, у тому числі іноземними. У більшості випадків контрагентами авторів (співавторів та їхніх правонаступників), як правило, є юридичні особи – державні, громадські, кооперативні та інші організації будь-якої форми власності, які можуть використовувати твір у той чи інший спосіб. Проте в деяких авторських договорах контрагентом автора можуть бути і громадяни, наприклад, замовник у договорі художнього замовлення. Будь-який громадянин може укласти договір із художником або скульптором про створення певного твору. Але у видавничих, постановочних, сценарних та деяких інших авторських договорах контрагентами авторів є, як правило, юридичні особи.
Авторські договори з іноземними авторами укладаються за участю Державного агентства України з авторських і суміжних прав.
Договірна форма використання твору забезпечує реалізацію і охорону як особистих, так і майнових прав автора. Відповідає вона і інтересам користувачів, оскільки вони набувають певні права, яких не мають інші особи, і в зв'язку з цим можуть окупити свої затрати по використанню творів та отримати дохід.
Авторський договір має бути укладений у письмовій формі, якщо законодавством не передбачено інше. [5, ст. 29] Письмова форма не обов'язкова для договорів про опублікування творів у періодичних виданнях та енциклопедичних словниках.
Отже, авторський договір – це консенсуальна угода, за якою автор або правонаступники передають готовий твір певній особі для використання, або ж автор бере на себе обов'язок створити певний твір і передати його для використання обумовленим у договорі способом.
6. Види авторських договорів
1.6 Видавничий договір
Найбільш розповсюдженим видом авторського договору є видавничий договір на літературні твори, на твори образотворчого мистецтва, на музичні твори, на видання переводу раніше випущеного в світ літературного твору тощо. [7, с. 46] Договори на видання літературних творів поділяються на видання оригінальних творів та на видання творів у перекладі як вітчизняних авторів, так і зарубіжних.
Останнім часом все більшого поширення набувають комерційні видавничі договори, за якими видання літературного твору здійснюється видавництвом на кошти самого автора. На автора також покладається обов'язок розповсюдження твору. Ймовірно, що в умовах ринкової економіки ці договори набудуть поширення.
Видавничий договір може бути укладений як на готовий твір, так і на твір, що буде створено в майбутньому. Цей останній договір називається ще договором замовлення (літературного або художнього). [25, с. 184]
Автором, по суті видавничого договору, повинна бути надана видавнича ліцензія, яка включає всі права, необхідні для оптимальної реалізації видання. Щоб представляти собою цінність для видавця, ліцензія повинна дозволяти йому захищати свою видавничу діяльність від третіх осіб. У сфері авторського прав ліцензія звичайно розуміється як дозвіл, який дається автором чи іншим володільцем авторського права (ліцензіаром) особі, яка використовує твір (видавцю чи іншому ліцензіату), використовувати його у вигляді і на умовах, погоджених між ними. Звичайно видавець отримує виключну ліцензію (яка надає йому виключне право) на видання відповідного твору – чи на здійснення твору та видання його переводу – в стандартному комерційному тиражі, який включає певну кількість екземплярів. Ліцензія може бути видана як на єдине, так і на перше і наступні видання. Об'єм єдиного чи першого видання звичайно визначається в договорі – вказується кількість екземплярів в тиражі чи визначається мінімальна і (чи) максимальна кількість екземплярів (тираж). При визначенні об'єму єдиного й першого видання звичайно приймається до уваги необхідність задовольнити очікуваний попит по вартості, який дозволяє здійснити продаж по звичайним для даного книжного ринку цінах за екземпляр, в порівнянні з подібними публікаціями. При видачі ліцензії на публікацію твору у формі переводу вказується мова видання.
В договір можуть бути включені спеціальні положення відносно цілісності твору. Наприклад, може бути вказано, що видавець повинен відтворити твір без будь-яких змін, скорочень чи добавлень, Це може виявитися корисним, особливо в країнах, де в законодавстві відсутнє відповідне положення про немайнові права.
В договорі на видання перекладу звичайно вказується, що видавець повинен використовувати точний і достовірний переклад, виконаний за його рахунок. Заголовок в перекладі підлягає письмовому одобренню ліцензіара авторських прав. На вимогу останнього останній текст перекладу також повинен надаватися йому для одобрення.
2.6 Договір на депонування рукопису
Депонування означає передачу на зберігання. У тих випадках, коли твір має вузькоспеціалізований характер і необхідно швидко одержати інформацію про нього, вдаються до депонування. За цим договором організація за погодженням з автором передає належним чином оформлений оригінал разом із рефератом твору інформаційному органу, який зобов'язаний на замовлення всіх зацікавлених осіб виготовляти копії твору повністю або частково і видавати їм. Частіше за все на депонування передають оригінали рефератів, статей, оглядів, монографій, збірників наукових праць, матеріали конференцій, з'їздів, нарад і симпозіумів вузькоспеціалізованого характеру, які видавати друкарським способом немає можливості.
3.6 Постановочний договір
Твір може бути випущений у світ публічним виконанням у видовищному закладі. Контрагентами договору є, з одного боку, автор – творець сценічного твору або його правонаступники, а з іншого – видовищний заклад (постановник). За цим договором автор передає або обов'язується створити і передати видовищному закладу драматичний, хореографічний або пантомімний твір, а заклад-постановник зобов'язується здійснити в межах обумовленого договором або законом строку постановку і публічне виконання твору (випустити його у світ) та сплатити автору винагороду. Винагорода складається з двох частин: одноразової винагороди та збору за кожний спектакль.
4.6. Сценарний договір
За